Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю "Спелеотерапія та її штучні аналоги в Україні: становлення та перспективи, присвяченої 50-річчю спелеотерапії в Україні"

Міністерство охорони здоров’я України
Permanent Commission on Speleotherapy (PCS) / Commission permanente de spéléothérapie (CPS) of the UIS (member ICSU & UNESCO)
Державна установа «Науково-практичний медичний центр «Реабілітація» МОЗ України»
Департамент охорони здоров’я Закарпатської ОДА Державний заклад «Українська алергологічна лікарня МОЗ України»
Солотвинська обласна алергологічна лікарня Закарпатське обласне товариство терапевтів і кардіологів






Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю



Спелеотерапія та її штучні аналоги в Україні: становлення та перспективи,

присвяченої 50-річчю спелеотерапії в Україні

Speleotherapy and its artificial analogues in Ukraine: beginnings and prospects
devoted to the 50th anniversary of speleotherapy in Ukraine



24-25 травня 2018 року Солотвино, Україна

24-25 May 2018
Solotvino, Ukraine

УДК: 615.835.56.001.2
ББК: 65.58-66, 53.54
М 34


Збірник матеріалів науково-практичної конференції з міжнародною участю
«Спелеотерапія та її штучні аналоги в Україні: становлення та перспективи», присвяченої 50-річчю спелеотерапії в Україні, охоплює широке коло питань, що стосуються історії розвитку унікальних методів лікування - спелеотерапії та галоаерозольтерапії, дослідження механізмів лікувального впливу цих методів та їх ефективність при різних патологічних станах. В збірнику опуліковані також результати практичного досвіду лікарів в лікуванні дорослих і дітей, інформації про зарубіжний досвід та спелеотерапевтичні клініки європейських країн, застосування спелео- та галоаерозольтерапії при інших захворюваннях і патологічних станах. В загальному підведений підсумок 50-річного ефективного застосування спелео- та галоаерозольтерапії, які сьогодні впевнено зайняли своє місце в системі бронхолегеневої реабілітації, оздоровлення та первинної профілактики захворювань.
Конференція внесена до Реєстру з’їздів, конгресів, симпозіумів та науково-практичних конференцій, які проводитимуться у 2018 році МОЗ та НАМН України (реєстраційний № 147).

Редакційна колегія: Голова: д.мед.н. Лемко І.С. Члени редакційної колегії:
Лемко О.І., Simionka Yu., Маркович В.П., Гайсак М.О., Майор А.А., Данко С.Й.






Рекомендовано до друку Вченою медичною радою ДУ «НПМЦ «Реабілітація» МОЗ України (протокол № 3 від 17 травня 2018 р.).

ЗМІСТ

ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ СПЕЛЕОТЕРАПІЇ І ГАЛОАЕРОЗОЛЬТЕРАПІЇ
ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ СПЕЛЕОТЕРАПІЇ В УКРАЇНІ
Лемко І.С., Маркович В.П., Майор А.А., Данко Л.Л. …………………………………………..
6
“SPELEOTHERAPY COMMISSION / COMMISSION DE SPELEOTHERAPIE” OF UIS - ICSU AND UNESCO MEMBER; ROLE IN THE DEVELOPMENT OF SPELEOTHERAPY, HALOTHERAPY AND SPELEOTERAPEUTIC TOURISM
Simionca Iu. ......................................................................................................................................


9
ОПЫТ ПРИМЕНЕНИЯ СПЕЛЕОТЕРАПИИ В РЕСПУБЛИКЕ БЕЛАРУСЬ
Левченко П.А., Дубовик Н.Н., Делендик Р.И., Санникова Н.Н. …............................................
11
ОБЛАСНА АЛЕРГОЛОГІЧНА ЛІКАРНЯ В АСПЕКТІ РОЗВИТКУ СПЕЛЕОТЕРАПІЇ
Полажинець Е.Б., Данко Л.Л. ………………………………………............................................
13
ГАЛОТЕРАПІЯ, ГАЛОАЕРОЗОЛЬТЕРАПІЯ: ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ, МЕХАНІЗМИ ЛІКУВАЛЬНОГО ВПЛИВУ
Лемко О.І. …………………………………………………………………………………………

14
HALOTHERAPY - DESCENDANT METHOD OF SPELEOTHERAPY
Simionka Yu., Lazarescu H., Cirlig V. …………………………………………………………….
17
ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД
INTRODUCTION OF SANATORIUM EDEL S.R.O. - MEDICAL INSTITUTION FOR CHILDREN WITH RESPIRATORY DISEASES USING SPELEOTHERAPY
Plevačová A., Svozil V. ……………………………………………………………………………

18
UNDERGROUND ENVIRONMENT IN SOME CAVES AND SALT MINES WITH THERAPEUTIC PROPERTIES AND THEIR ROLE IN SPELEOTHERAPY OR MEDICAL TOURISM PURPOSES
Simionca Iu. ………………………………………………………………………………………..


19
MEASUREMENT OF NATURAL RADIOACTIVITY IN MINERAL WATERS FOR THERAPEUTIC EVALUATIONS USED IN ROMANIA
Radulescu I., Calin M.R. …………………………………………………………………………...

20
NATURAL RADIOACTIVITY OF PELOIDE AND SALT WATER FROM THE TECHIRGHIOL LAKE, ROMANIA FOR MEDICAL PURPOSES AND BALNEOTOURISM
Calin M.R., Radulescu I., Almasan E.R. …………………………………………………………...

21
EVALUATION OF RADON CONCENTRATION IN ARTIFICIAL SALINE FOR SPELEOTHERAPY AND HALOAEROSOLTHERAPY
Calin M.R., Simionka Ghe. Iuri, Calin M.A., Mera O., Radulescu I. ……………………………...

22
OBSERVATIONS REGARDING THE MICROCLIMATE, THE CARBONIC GAS AND AEROIONS IN THE HALOTHERAPY SALON (INRRMFB, BUCHAREST), TOGETHER WITH SOME QUANTUM CONSIDERATIONS ABOUT ACTION OF AIR IONS
Enache Liviu-Mircea ……………………………………………………………………………….


23

ОТДАЛЕННЫЕ РЕЗУЛЬТАТЫ ПОДЗЕМНОЙ СПЕЛЕОТЕРАПИИ ХРОНИЧЕСКИХ ПОЛИПОЗНЫХ РИНОСИНУСИТОВ
Делендик Р.И., Левченко П.А., Дубовик Н.Н. …………………………………………………..

24
ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
ДОСЛІДЖЕННЯ БЕЗПЕЧНОСТІ ТА ПЕРЕНОСИМОСТІ ІНГАЛЯЦІЇ ДЕКАМЕТОКСИНУ У ХВОРИХ З ІНФЕКЦІЙНИМ ЗАГОСТРЕННЯМ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ ЗА ДАНИМИ СПІРОМЕТРІЇ
Гуменюк М.І., Фадєєва С.І., Гуменюк Г.Л., Ігнатьєва В.І. ……………………………………..


26
РОЛЬ ГАЛОАЕРОЗОЛЬТЕРАПІЇ В ПОКРАЩЕННІ «ЯКОСТІ ЖИТТЯ» ХВОРИХ НА ХРОНІЧНЕ ОБСТРУКТИВНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ
Лемко О.І. ………………………………………………………………………………………….

29
ДО ПИТАННЯ ПРО КОМОРБІДНУ ПАТОЛОГІЮ ПРИ ХРОНІЧНОМУ ОБСТРУКТИВНОМУ ЗАХВОРЮВАННІ ЛЕГЕНЬ ТА МОЖЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ГАЛОАЕРОЗОЛЬТЕРАПІЇ
Лемко І.С., Джупіна С.М., Безушко Т.Ю., Михайлова М.І. …………………………………...


32
ОБҐРУНТУВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ГАЛОАЕРОЗОЛЬТЕРАПІЇ
ТА ФІТОЕЛЕКТРОАЕРОЗОЛЬНИХ СЕРЕДОВИЩ У МЕДИЧНІЙ РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ НА ПЕРСИСТУЮЧУ БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ
Александрович Т.А., Копинець І.І. ………………………………………………………………


35
НОВІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЯКОСТІ ЖИТТЯ У ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ ПІД ВПЛИВОМ ГАЛОЕАРОЗОЛЬТЕРАПІЇ
Александрович Т.А., Чемет О.А., Головацький Т.А., Безушко Т.О. ………………………….

38
ДОСВІД ВИВЧЕННЯ ВІДДАЛЕНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ МЕТОДОМ ГАЛОАЕРОЗОЛЬТЕРАПІЇ
Лемко І.С., Александрович Т.А., Головацький Т.А. ……………………………………………

39
ЗМІНИ ПОКАЗНИКІВ АНТИОКСИДАНТНОГО ЗАХИСТУ У ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ ПІД ВПЛИВОМ КОМБІНОВАНОЇ ГАЛОАЕРОЗОЛЬТЕРАПІЇ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ВАЖКОСТІ ПЕРЕБІГУ ХВОРОБИ
Александрова М.Я., Любка Л.В., Александров О.Ю. ………………………………………….


42
ЗМІНИ ПОКАЗНИКІВ ОКИСЛЮВАЛЬНОГО ГОМЕОСТАЗУ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНЕ ОБСТРУКТИВНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ ПІД ВПЛИВОМ ГАЛОАЕРОЗОЛЬТЕРАПІЇ
Габор М.Л., Решетар Д.В., Кополовець Т.І. …………………………………………………….

45
ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ КОМПЛЕКСІВ НА ОСНОВІ ГАЛОАЕРОЗОЛЬТЕРАПІЇ У ХВОРИХ НА ПСОРІАТИЧНУ ХВОРОБУ
Вантюх Н.В., Гайсак М.О., Кополовець Т.І., Небесник О.І. …………………………………...

47
ЕФЕКТИВНІСТЬ ГАЛОАЕРОЗОЛЬТЕРАПІЇ У ВІДНОВЛЮВАЛЬНОМУ ЛІКУВАННІ ДІТЕЙ З РЕКУРЕНТНИМИ РЕСПІРАТОРНИМИ ІНФЕКЦІЯМИ
Лукащук С.В., Міцьо Т.В., Мороз Г.І., Попова В.І. …………………………………………….

50
ГАЛОАЕРОЗОЛЬТЕРАПІЯ У ВІДНОВЛЮВАЛЬНОМУ ЛІКУВАННІ РЕКОНВАЛЕСЦЕНТІВ ПІСЛЯ НЕГОСПІТАЛЬНИХ ПНЕВМОНІЙ
Лемко О.І., Решетар Д.В., Вантюх Н.В., Попадинець М.І., Фецьо В.М. ……………………...

53

ГАЛОАЕРОЗОЛЬТЕРАПІЯ ПРИ ХРОНІЧНОМУ ОБСТРУКТИВНОМУ ЗАХВОРЮВАННІ ЛЕГЕНЬ: ОСОБЛИВОСТІ ЛІКУВАЛЬНОГО ВПЛИВУ
Лемко О.І., Решетар Д.В., Вантюх Н.В., Копинець І.І. ………………………………………...

55
КОМБІНОВАНЕ ЗАСТОСУВАННЯ ГАЛОАЕРОЗОЛЬТЕРАПІЇ І ПИТНИХ МІНЕРАЛЬНИХ ВОД В ЛІКУВАННІ ХВОРИХ З РЕФЛЮКС-АСОЦІЙОВАНОЮ БРОНХООБСТРУКЦІЄЮ
Чайковська Т.В., Гайсак М.О., Дичка Л.В., Малиновська В.Г., Ляхова О.Б. …………………

58
ЛІКУВАННЯ АЛЕРГІЧНОГО РИНІТУ В УМОВАХ ГАЛОАЕРОЗОЛЬТЕРАПІЇ
Полак Н.І. ………………………………………………………………………………………….
61
МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ПІКФЛОУМЕТРІЇ У ДОРОСЛИХ ТА ДІТЕЙ ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ
Лукащук С.В., Турлик В.М., Копилець С.В. ……………………………………………………

64
ОЦІНКА КЛІНІЧНОГО ЕФЕКТУ МІКРОКЛІМАТОТЕРАПІЇ ШЛЯХОМ ЇЇ ПРОТОАГЕНТНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ ТА N-ВИМІРНОГО ДІАГНОСТИЧНО- АНАЛІТИЧНОГО СУПРОВОДУ
Торохтін О.М. ……………………………………………………………………………………..


66
ЦИТОМОРФОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА МОКРОТИНЯ ДІТЕЙ, ХВОРИХ БРОНХІАЛЬНОЮ АСТМОЮ, ЛІКОВАНИХ МЕТОДОМ СПЕЛЕОТЕРАПІЇ
Симулик В.Д., Золіна О.В., Білак В.М. ………………………………………………………….

69
РІВЕНЬ ОКСИДУ АЗОТУ У КОНДЕНСАТІ ВИДИХУВАНОГО ПОВІТРЯ У ДІТЕЙ
З БРОНХІАЛЬНОЮ АСТМОЮ, ЛІКОВАНИХ ПОЄДНАНИМ МЕТОДОМ СПЕЛЕО - ВАЛКІОН ТЕРАПІЇ
Білак В.М., Симулик В.Д. ………………………………………………………………………...


72
ЗАМІТКИ З ПРАКТИКИ ТА ІНФОРМАЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ
КОНТРОЛЬ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ: АНАЛІЗ ПРИЧИН ЗАГОСТРЕННЯ І ПОГІРШЕННЯ ПЕРЕБІГУ
Данко С.Й., Данко Л.Л. …………………………………………………………………………...

74
ЭФФЕКТИВНОСТЬ КОМПЛЕКСНОГО ЛЕЧЕНИЯ АЛЛЕРГИЧЕСКОГО РИНИТА С ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ СПЕЛЕО- И ЛАЗЕРОТЕРАПИИ
Бакай И.Д. …………………………………………………………………………………………

76
ФУНКЦИОНАЛЬНАЯ ЭЛЕКТРОПУНКТУРНАЯ ДИАГНОСТИКА НЕКОТОРЫХ ТОЧЕК ВЕГЕТАТИВНОЙ НЕРВНОЙ СИСТЕМЫ У ПАЦИЕНТОВ, СТРАДАЮЩИХ БРОНХИАЛЬНОЙ АСТМОЙ, ПРОЛЕЧЕННЫХ СПЕЛЕОТЕРАПИЕЙ
Ципле И.Г. …………………………………………………………………………………………


77
СПЕЛЕОТЕРАПІЯ В СОЛЯНИХ КОПАЛЬНЯХ – ОСНОВА ТЕХНОЛОГІІ ГАЛОТЕРАПІЇ ТА ГАЛООЗДОРОВЛЕННЯ
Горбенко В.П., Горбенко П.П., Горбенко К.П. ………………………………………………….

80
ВОЗМОЖНОСТИ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ МЕТОДОВ РЕФЛЕКСОТЕРАПИИ
В КОМПЛЕКСНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ БОЛЬНЫХ С БРОНХИАЛЬНОЙ АСТМОЙ И ХОЗЛ
Бакай И.Д. …………………………………………………………………………………………

82

ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ СПЕЛЕОТЕРАПІЇ І ГАЛОАЕРОЗОЛЬТЕРАПІЇ

ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ СПЕЛЕОТЕРАПІЇ В УКРАЇНІ
Лемко І.С.1, Маркович В.П.2, Майор А.А.3, Данко Л.Л.4
1ДУ «Науково-практичний медичний центр «Реабілітація» МОЗ України»; 2Департамент
охорони здоров’я Закарпатської обласної державної адміністрації; 3ДЗ «Українська алергологічна лікарня МОЗ України»; 4Солотвинська обласна алергологічна лікарня;
e-mail: isl@rehab.uzhgorod.ua; dzual@ukr.net
Одним із ефективних і загальновизнаних методів немедикаментозного лікування хронічної та рецидивуючої патології бронхолегеневої системи є спелеотерапія, під якою ми розуміємо використання з лікувальною метою мікроклімату карстових печер та шахтних виробіток, перш за все соляних. Хоча в літературі є окремі згадки про стихійне і примітивне використання печер з лікувальною метою ще з часів середньовіччя, але як галузь медичної науки цей напрямок сформувався тільки в середині ХХ століття. Досліджувались лікувальні властивості як карстових печер, так і різноманітних шахтних виробіток (срібних, свинцевих, калійних тощо), але найбільш успішною є спелеотерапія в соляних шахтах. Перший лікувальний заклад в соляній шахті був відкритий в 1958 році в Польщі, в містечку Велічка поблизу Кракова. Основоположником «польської» спелеотерапії і, у великій мірі, всієї європейської є професор Мечислав Скулімовскі.
Спелеотерапія в Україні (та й колишньому СРСР в цілому) з’явилась завдяки ініціативи не медика, але патріота свого краю і талановитого організатора Русина В.П., який в 60-ті роки минулого століття був головою Закарпатської обласної ради. При його підтримці та завдяки натхненній праці Палфія М.Ю., Коропа В.П., Торохтіна М.Д., Тернуського В.М. в 1968 році було відкрите перше спелеотерапевтичне відділення на базі дільничної лікарні в с.Солотвино Закарпатської області.
Узагальнені матеріали щодо ефективності лікування хворих на бронхіальну астму були схвалені Вченою Радою та колегією Міністерства охорони здоров`я УРСР і виконавчий комітет Закарпатської обласної Ради у лютому 1970 року прийняв рішення
«Про організацію обласної алергологічної лікарні».
Враховуючи результати роботи цього лікувального закладу, за поданням Міністерства охорони здоров`я України, Рада Міністрів УРСР у вересні 1970 року прийняла постанову про будівництво в Солотвино комплексу Республіканської алергологічної лікарні, нині ДЗ «Українська алергологічна лікарня МОЗ України» з унікальним підземним відділенням на шахті № 9 Солотвинського солерудника.
Перша черга підземного відділення Республіканської алергологічної лікарні на 100 ліжок на шахті № 9 була введена в експлуатацію в 1976 році. На повну потужність – 240 місць на поверхні і стільки ж під землею – лікарня почала фукціонувати з 1980 року. Підземне відділення лікарні – комплексний гірничий об`єкт, який на відміну від більшості підземних здравниць в соляних шахтах, будувався за спеціальним медико-технічним

проектом в масиві кам`яної солі. Основна частина підземного відділення знаходилась на глибині 300 метрів від поверхні землі. Мікрокліматичні фактори підземних відділень - постійні температура, вологість, іонний та газовий склад повітря, насиченість аерозолем кам’яної солі характеризувались високою стабільністью, відсутністю мікроорганізмів та інших полютантів.
Активні наукові дослідження, які проводилися співробітниками УжФОНДІК і лікарями Республіканської та обласної алергологічних лікарень, а також аналіз досліджень колег з Польщі, Угорщини, Австрії, Німеччини та ін. дозволили сформулювати основні положення про загальні (спільні для всіх спелеотерапевтичних об’єктів) та часткові (для певних спелеотерапевтичних установ) механізми дії спелеотерапії, а також виділити фактори, що впливають на весь організм в цілому та фактори місцевого впливу на слизову бронхіального дерева.
В 70-х роках минулого століття спелеотерапія в умовах солекопалень набувала значного наукового розвитку. Цей напрям очолив професор М.Д Торохтін. За його ініціативи був створений відділ Ужгородського філіалу Одеського НДІ курортології, видані монографії, захищено понад 20 дисертацій. Слід відмітити великий вклад в організацію роботи Солотвинських алергологічних лікарень їх перших головних лікарів: Фери А.М., Свистака М.Ф., Олага М.С., Горбенка П.П., Лемка І.С.
Крім того, в підземному відділенні РАЛ, разом із співробітниками інституту геології і геофізики Сибірського відділення АН СРСР (керівник роботи – проф. Ю.П. Казанський) були проведені ґрунтовні дослідження щодо геологічних аспектів спелеотерапії, в ході яких було доведено, що сухий галоаерозоль внаслідок певних фізичних властивостей дисперсної фази та кристалічної будови часток сухого аерозолю, має активні властивості, що підвищують ефективність галоаерозольного впливу. Було вивчено особливості процесу утворення аерозолю кам’яної солі, його фізико-хімічні характеристики, а також показано високу стабільність мікроклімату підземного відділення, визначено маркери антропогенного впливу та вивчена динаміка показників мікробного забруднення при різній інтенсивності антропогенного впливу. Розроблено загальні та гірничотехнічні рекомендації щодо принципів організації спелеостаціонарів в різних підземних об’єктах природного та штучного походження (шахти, рудники), а також особливості організації лікувального процесу в залежності від конкретних мікрокліматичних та фізико-хімічних особливостей підземних об’єктів.
Узагальнений досвід лікування хворих методом спелеотерапії та її штучних аналогів відображений в дисертаціях на здобуття ступеня кандидата медичних наук лікарів Лемко І.С., Чонка Я.В., Сімйонка Ю.М., Лемко О.І., Данко Л.І., Данко С.Й., Горбенко В.П.
Через 10 років функціонування підземного відділення обласної алергологічної лікарні технічний стан його не дозволив продовжити подальшу експлуатацію. Було вирішено підготувати нове відділення, яке було прийнято Державною приймальною комісією у грудні 1990 року. Це була друга дата народження обласної алергологічної лікарні. Підземне відділення розташувалось на більш глибокому горизонті шахти № 8. Перший спуск хворих в нове відділення відбувся в січні 1991 року. В такому вигляді

підземне відділення працювало до травня 2010 року, коли через аварійний стан вентиляційного стовбура була заборонена його експлуатація.
З 2010 року обидві лікарні оздоровлюють хворих методом галоаерозольтерапіії, з`явилась можливість оздоровлювати дітей віком з 3-х років (раніше віковий ценз складав 7 років) та хворих з супутньою патологією, особливо серцево-судинною, нервовою та опорно-руховою.
На сьогоднішній день вченими розглядається можливий розвиток спелеотерапії на Солотвинському родовищі кам`яної солі - це будівництво нової шахти для підземного відділення обох алергологічних лікарень з супутнім видобуванням солі. Наукові та практичні погляди на цю проблему обговорені на Міжнародній науково-практичній конференції «Перспективи відновлення спелеотерапії та видобутку солі на базі родовища кам`яної солі в смт. Солотвино, Тячівського району, Закарпатської області» (Солотвино 22-23 жовтня 2013 р.), також розроблена програма відновлення спелеостаціонару.
Наукові та практичні здобутки Закарпатської школи спелео- та галоаерозольтерапії висвітлені в понад 1000 публікаціях, в тому числі оформлені у вигляді винаходів, інформаційно-методичних видань, дисертаційних робіт, представлені на багаточисельних наукових конференціях різних рівнів, міжнародних симпозіумах в Угорщині, Польщі, Румунії, Чехії та інших країнах.
На завершення, слід зауважити, що чимало комерційних структур в Україні останнім часом створили і створюють так звані «соляні кімнати», в яких пропагуються визначні лікувальні властивості солі для лікування різних захворювань.
Але наукові дослідження, які грунтуються на аргументах доказовості та практичний досвід переконливо підтверджують, що спелеотерапія, як метод лікування, може проводитися лише в умовах підземних об`єктів – шахт або печер. А на поверхні можна відтворити один із провідних чинників – це сухий аерозоль кам`яної солі, лікувальний вплив якої визначається концентрацією та розмірами мікрочастинок аерозолю. При цьому лікування хронічних захворювань легень із застосуванням аерозольтерапія може проводитись лише в медичних спелеостаціонарах, за розробленими і науково обґрунтованими медичними технологіями.
Summary
THE HISTORY OF SPELEOTHERAPY IN UKRAINE
Lemko I.S., Markovych V.P., Mayor А.А., Danko L.L.
A short historical overview about the evolution of the idea of therapeutic use of salt mines microclimate, project of a special medical establishment building and its implementation in the regional and Ukrainian allergologic hospitals is presented. The names of regional authorities, doctors and scientists is listed whose faith and enthusiasts was the basis of the launch of speleotherapy in Ukraine. Their contribution into the development of speleotherapy as an effective method for treatment of patient with respiratory pathology is given.

“SPELEOTHERAPY COMMISSION / COMMISSION DE SPELEOTHERAPIE” OF UIS
- ICSU AND UNESCO MEMBER; ROLE IN THE DEVELOPMENT OF SPELEOTHERAPY, HALOTHERAPY AND SPELEOTERAPEUTIC TOURISM
Simionca Iuri1,2
1Permanent Commission on Speleotherapy (PCS) / Commission permanente de spéléothérapie (CPS) of the UIS (member ICSU & UNESCO);
2National Institute of Rehabilitation, Physical Medicine and Balneoclimatology (Bucharest, Romania)
e-mail: simionca_iuri@yahoo.com
In 1968 the East-Slovakian Museum at Kosice organized an international symposium about Speleo-climate, Speleo-therapeutics and Speleo-chemistry (UIS-BULLETIN 2, 1970). A report of 1968th Symposium at the proposal of Prof., Dr. med. Karl H. Spannagel (Germany) and speleologist Prof. Dr. Hubert Trimmel (Austria) was presented at the UIS General Assembly of the 5-th ICS (1969, Stuttgart, Germany (Jose Ayrton Labegalini, 2015), which named “The Permanent Commission on Speleotherapy (PCS) / Commission permanente de spéléothérapie (CPS)” and in 2017 at the XVIth UIS Congress, according to Assamblea's decision, was also awarded the title “Speleotherapy Commission / Commission de spéléothérapie”. The first international speleotherapy symposium took place in 1971 (2 years after its foundation) at Ennepetal (Germany), which was later organized every 2-4 years in different countries. At the World "Interasma’89" Joint Meeting, by the International Association of Asthmology in Prague (1989) with the Association of Czechoslovak Medical Societies J.E. Purkyne - the Czechoslovak Society of Allergology and Clinical Immunology and Speleotherapy Commission, organized the International Symposium of Speleotherapy, where they communicated and discussed scientific works on speleotherapy in karst caves and salt mines.
Starting with the 10-th International Speleotherapy Symposium (Bad Bleiberg, Carinthia, October 1992), there were talks dedicated to speleotherapy in salt mines and halotherapy. A scientific committee had also been established to set guidelines for physical and chemical measurments of those caves where speleotherapy is performed [(UIS-BULLETIN 47 (1), 2001].
At the following symposia of the PCS / CPS results of scientific works were presented and discussed which were dedicated to speleotherapy in karst caves, “subteraneotherapy” / speleotherapy in galleries of salt mines and therapy in surface areas chambers ("haloaerosoltherapy", aerosol of salt particles by "halogenerators" in rooms lined with salt walls) and aerosol of salt particles formed by walls salt due to specific physical and microclimatic processes.
In 2008-2015, the PCS / CPS organized international speleolotherapy symposia and participated in the organization of conferences in different countries (Czech Republic, Romania, Poland, Slovakia, Ukraine, Austria):
• XIII-th International Symposium on Speleotherapy from October 23 to 25, 2008, in Blansko, Czech Republic.
• XIV-th International Symposium on Speleotherapy from October 4 to 6, 2012, in Turda, Cluj County, Transylvania, Romania, with 143 participants from 11 different countries.

• Speleotherapy Symposium at the UIS International Congress of Speleology in Brno, Czech Republic, 2013.
• The XV-th International Symposium on Speleotherapy from October 23 to 25, 2014, in Wieliczka, Poland.
• The National Speleotherapy Conference, Turda, 2011, organized by National Institute of Rehabilitation, Physical Medicine and Balneoclimatology, Bucharest, Romania) and Executive Unit for Financing Higher Education, Research, Development and Innovation (UEFISCDI) - Ministry of Education, Research, Tourism and Sport (MECTS), dedicated to the results of Project 2550 / financing contract 42120/2008 - 2012 of the National RDI Plan from Romania.
• Conferences of speleotherapy in Solotvino, Ukraine in 2013, 2015.
• Workshops in Wieliczka, Poland in 2013, 2014.
• Working meeting in Turda, Romania, with the participation of specialists in the field of speleotherapy and mining tourism from Wieliczka, Poland - 2016.
• The 16th International Speleotherapy Symposium of PCS / CPS of UIS (2018) prepares and will be in Zlate Hory, Czech Republic, "EDEL" Sanatorium, where speleotherapy for children with chronic respiratory diseases is practiced.
These activities and results in the field as well as the evaluations of several centers for speleotherapy were described in editions of the UIS Bulletin (2011 - 2016).
"The Permanent Commission on Speleotherapy (PCS) / Commission permanente de spéléothérapie (CPS) of UIS - member of ICSU and UNESCO, collaborates in their activities with different medical, touristic, physical, chemical, biological, geographic, climatic associations, societies and institutions.
Резюме
“КОМІСІЯ ПО СПЕЛЕОТЕРАПІЇ” МІЖНАРОДНОГО ТОВАРИСТВА (СОЮЗУ) СПЕЛЕОЛОГІЇ – ЧЛЕН МІЖНАРОДНОЇ РАДИ НАУКОВИХ СПІЛОК ТА ЮНЕСКО: РОЛЬ У РОЗВИТКУ СПЕЛЕОТЕРАПІЇ, ГАЛОТЕРАПІЇ ТА СПЕЛЕОТЕРАПЕВТИЧНОГО ТУРИЗМУ

В роботі представлені короткі відомості про історію створення і діяльність комісії по
спелеотерапії міжнародного товариства спелеології, яка бере свій початок з 1968 року,
коли в Східнословацькому музеї в Кошіце був проведений міжнародний симпозіум,
присвячений питанням спелеоклімату, спелеотерапії і спелеохімії. Саме на основі звіту про
роботу цього симпозіуму, за пропозицією професора, доктора медицини Карла
Х. Спаннагеля з Німеччини і спелеолога, професора Хьюберта Тріммела з Австрії на
генеральній асамблеї V Конгресу Міжнародного товариства спелеології (м. Штуттгарт, Німечиина) було створено Постійну комісію по спелеотерапії при Міжнародному товаристві спелеології. Головою комісії був обраний доктор Карл Х. Спаннагель (Німеччина), секретарем - доктор Хуберт Кесслер (Угорщина). В склад комісії ввійшли делегати Міжнародного товариства спелеології з різних країн. Основними завданнями комісії були систематична координація та інтенсифікація спільної роботи всіх   зацікавлених спеціалістів, сприяння публікації наукових робіт і науковому обміну,

організація спільних міжнародних заходів в галузі нових наукових досліджень.
В 1971 р. комісія по спелеотерапії провела всій перший симпозіум в м. Еннепеталь (Німеччина). Далі симпозіуми проводились регулярно, кожні 2-4 роки. Спілкування спелеотерапевтів світу, безумовно, має велике значення як для наукових досліджень проблем спелеотерапії, так і для практичного її застосування. Починаючи з 10-го Міжнародного симпозіума по спелеотерапії у жовтні 1992 року, представлені доповіді, присвячені спелеотерапії в соляних шахтах і галотерапії, був також створений науковий комітет для визначення головних принципів фізичних і хімічних вимірювань тих печер, де проводиться спелеотерапія. На наступних симпозіумах були представлені результати наукових робіт дослідження спелеотерапії в карстових печерах, «субтеранеотерапії» / спелеотерапії в галереях соляних шахт і терапії на поверхні («галоаерозольтерапія», аэрозоль кам’яної солі, створений «галогенними генераторами» та ін. В 2008-2015 рр. Постійно діюча комісія по спелеотерапії провела міжнародні симпозіуми в різних країнах світу (Чеська Республіка, Румунія, Польща, Словаччина, Україна, Австрія). Ця діяльність комісії та результати оцінки окремих спелеотерапевтичних центрів, були висвітлені у виданнях Бюллетеня Міжнародного товариства спелеології (2011-2016 рр.).
Постійна комісія по спелеотерапії, як член Міжнародної спілки наукових товариств при ЮНЕСКО, проводить активну співпрацю в різних галузях медицини, туризму, фізичних, хімічних, біологічних, географічних, кліматичних асоціацій, товариств і закладів.

ОПЫТ ПРИМЕНЕНИЯ СПЕЛЕОТЕРАПИИ В РЕСПУБЛИКЕ БЕЛАРУСЬ
Левченко П.А., Дубовик Н.Н., Делендик Р.И., Санникова Н.Н.
ГУ «Республиканская больница спелеолечения», Солигорск, Республика Беларусь speleo@tut.by
Введение. В современных условиях наиболее актуальной проблемой аллергологии, пульмонологии и оториноларингологии является изыскание эффективных методов воздействия на хронический воспалительный процесс при ряде обструктивных заболеваний дыхательных путей и аллергических процессах. Цель исследования состояла в оценке эффективности использования спелеотерапии в лечении и реабилитации пациентов с болезнями органов дыхания и аллергиями. В Республике Беларусь с 1990 г. функционирует Республиканская больница спелеолечения. Формирующаяся среда в соляных шахтах г. Солигорска характерна как для условий калийного рудника (сильвинит,
«красная» соль), так и для условий каменно-соляной шахты (галит, «белая» соль), что позволяет существенно повысить потенциальные возможности метода спелеотерапии в достижении у пациентов более выраженного лечебного и оздоровительного эффекта.
Материал и методы. В период с 1990 по 2017 годы в Республиканской больнице спелеолечения пролечено всего 67218 пациентов: из них 54907 (84,7%) пациентов в возрасте 18 – 60 лет, т. е. наиболее трудоспособное население, и 12311 детей (15,3%). Подземное спелеолечение получили 52430 пациентов (78%), наземное – 14787 (22%) соответственно. Количество детей, получающих спелеотерапию, увеличилось в 5 раз за

последние пять лет. Накопленный нами опыт работы позволил с 2012 года принимать на спелеолечение пациентов старше 60 лет.
Результаты. К концу лечения в среднем в 97,3% случаев у пациентов отмечается улучшение самочувствия: 35% - значительное улучшение, 62,3% - хорошее улучшение. В течение года после курса спелеотерапии ремиссия сохраняется в среднем 7,0±0,4 месяцев. После повторных курсов устанавливаются более длительные и устойчивые ремиссии до 2,5 – 3 лет, что способствует формированию высокого процента (до 50%) повторно прибывающих на спелеолечение пациентов. Периодичность стационарного спелеолечения составляет в среднем 18 месяцев.
Выводы.     Увеличение     количества     пациентов     в     больнице     спелеолечения     г. Солигорска Республики Беларусь, высокий процент повторно пролеченных методом спелеотерапии больных с заболеваниями органов дыхания и аллергиями, говорит об эффективности, востребованности и перспективности данного вида медицинской помощи пациентам с указанной патологией в условиях сильвинито - галитовых шахт и позволяет рекомендовать его к широкому практическому применению. Пациентам, имеющим противопоказания к подземной спелеотерапии, показано лечение в условиях спелеоклиматических и галокамер.
Summary
EXPERIENCE WITH THE USE OF SPELEOTHERAPY IN THE REPUBLIC OF BELARUS
Levchenko P.A., Dubovik N.N., Delendik R.I., Sannikova N.N.
Introduction. In modern conditions, the most urgent problem of Allergology, pulmonology and otorhinolaryngology is the search for effective methods of influence on the chronic inflammatory process in a number of obstructive respiratory diseases and allergic processes. The aim of the study was to assess the effectiveness of the use of speleotherapy in the treatment and rehabilitation of patients with respiratory diseases and allergies. In the Republic of Belarus since 1990 the Republican hospital of speleotherapy functions. The emerging environment in the salt mines of the city Soligorsk is characteristic both for the conditions of the potash mine (sylvinite, "red" salt), and at the same time for the conditions of the stone-salt mine (halite, "white" salt), which allows to significantly increase the potential of the method of speleotherapy in achieving a more pronounced therapeutic and health-improving effect in patients.
Material and methods. In the period from 1990 to 2017, only 67218 patients were treated in the Republican hospital of speleotherapy: 54907 (84.7%) patients aged 18-60 years, i.e. the most able – bodied population, and 12311 children (15.3%). Underground speleotherapy was received by 52430 patients (78%), ground - 14787 (22%), respectively. The number of children receiving speleotherapy has increased 5 times over the past five years. The accumulated experience allowed to take patients over 60 years of age for speleotherapy since 2012.
Results. By the end of treatment, an average of 97.3% of patients showed improvement in health: 35% - a significant improvement, 62.3% - a good improvement. Within a year after the course of speleotherapy remission remains an average of 7.0±0.4 months. After repeated courses, longer and more stable remissions up to 2.5 – 3 years are established, which contributes to the

formation of a high percentage (up to 50%) of re-arriving patients for speleotherapy. The periodicity of in-patient speleotherapy is an average of 18 months.
Conclusions. The increase in the number of patients in the hospital of speleolecheniya Soligorsk of the Republic of Belarus, a high percentage of re - treated by the method of speleotherapy of patients with respiratory diseases and allergies, speaks about the effectiveness, relevance and prospects of this type of medical care for patients with this pathology in the sylvinite-halite mines and allows to recommend it for   wide practical application. Patients with contraindications to   underground speleotherapy are treated in speleoclimatic and halochamber conditions.

ОБЛАСНА АЛЕРГОЛОГІЧНА ЛІКАРНЯ В АСПЕКТІ РОЗВИТКУ СПЕЛЕОТЕРАПІЇ
Полажинець Е.Б., Данко Л.Л.
Солотвинська обласна алергологічна лікарня, Солотвино, Україна e-mail: isl@rehab.uzhgorod.ua; dzual@ukr.net
Обласна алергологічна лікарня в с. Солотвино створена постановою Закарпатського облвиконкому 15 серпня 1968 року та наказом Міністерства охорони здоров’я УРСР від 21 жовтня 1968 року.
На початку було створено експериментальне відділення при Солотвинській дільничній лікарні на 30 ліжок терапевтичного профілю. З часом по мірі доведення ефективності лікування, відділення розширювалось, зміцнювалася його матеріально- технічна база, поступово збільшилось число ліжок до 75, із них 30 ліжок дитячих.
Відділення складалося із 2-х підрозділів: одне із яких знаходилось на поверхні, а інше розташовувалось в підземних виробках соляної шахти Солотвинського солерудника на глибині 206 м. Досвіду в лікуванні даним методом було мало і тільки завдяки роботі створеної науково- медичної ради Закарпатського обласного відділу охорони здоров’я була розроблена і затверджена методика лікування хворих на бронхіальну астму. Вона полягала у наступному: хворих спускали в шахту на глибину 206 метрів, спочатку проводились 2 пробних (адаптаційних) спусків по 6 годин, далі – одноденна перерва, після якої хворі спускались в шахту на 12 годин. Курс лікування тривав 6 тижнів, за які хворий знаходився в шахті загалом 300 годин.
Алергологічне відділення було укомплектоване штатом, який пройшов спеціалізовану підготовку на кафедрі госпітальної терапії медичного факультету Ужгородського державного (нині національного) університету та на базі філії Одеського науково-дослідного інституту курортології.
Новим етапом в роботі алергологічного відділення стала організація ОАЛ, лікарня на 60 ліжок в смт. Солотвино. Згідно рішення Закарпатського облвиконкому та його наказу від 17 березня 1970 року алергологічній лікарні було передано будівлю колишнього туберкульозного диспансеру, де лікарня знаходиться до сьогодні. Підземне відділення на глибині 206 м працювало з 1968-го по 1979 рік. У 1980 році відділення перенесли на глибину 300 м, однак відділення функціонувало лише 1 рік і було закрито до 1991 року у

зв’язку із аварійною ситуацією на солеруднику. В лютому 1991 року підземне відділення алергологічної лікарні знову запрацювало і функціонувало до 2010 року.
У зв’язку із затопленням соляних шахт, з 2010 року лікування в підземному відділені лікарні стало неможливим. На даний час основним методом лікування є штучна галоаерозольтерапія (ГАТ).
Останні 7 років в лікарні щорічно проходять лікування 1500-1600 пацієнтів. Курс лікування триває 14 днів. Хворі отримують по 10 процедур штучної ГАТ в поєднанні із фізіотерапевтичними процедурами, інгаляціями та медикаментозною терапією при необхідності.
Summary
REGIONAL ALLERGOLOGIC HOSPITAL – SOME ASPECTS OF SPELEOTHERAPY DEVELOPMENT
Polazhinets E.B., Danko L.L.
Short historical data concerning foundation and development of speleotherapy in Ukraine are presented. Speleotherapy in the former Soviet Union started its evolution in Solotvino, where by the initiative of Transcarpathian regional administration and due to enthusiasm of scientists a little experimental allergologic department was opened on the base of district hospital. Later, in 1970 Solotvino regional hospital was organized which is effectively functioning up today.

ГАЛОТЕРАПІЯ, ГАЛОАЕРОЗОЛЬТЕРАПІЯ: ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ, МЕХАНІЗМИ ЛІКУВАЛЬНОГО ВПЛИВУ
Лемко О.І.
ДУ «Науково-практичний медичний центр «Реабілітація» МОЗ України», м. Ужгород; e-mail: o.i.lemko@gmail.com
В другій половині ХХ ст. спелеотерапія, як метод лікування і реабілітації при хронічній неспецифічній патології бронхо-легеневої системи, швидко здобула визнання у лікарів та пацієнтів. Однак, з перших днів діяльності спелеотерапевтичних закладів було ясно, що їх можливості обмежені як через існуючі технічні перешкоди, так і через наявність протипоказань до спуску в підземні умови для певних категорій пацієнтів. Тому, постало питання про створення лікувальних технологій на поверхні землі, які хоча б в деякій мірі могли моделювати якісь параметри підземних умов. Перші наукові розробки з цього приводу на теренах колишнього СРСР проводились в Ужгородському філіалі Одеського науково-дослідного інституту курортології (УжФОНДІК, нині ДУ НПМЦ «Реабілітація» МОЗ України) під керівництвом проф. Торохтіна М.Д. та при участі к.б.н Желтвая В.В. В основі всіх досліджень лежала ідея створення аерозольних середовищ кам’яної солі – галоаерозолю (галіт – мінерал, який містить натрій хлористий) за допомогою певних пристроїв (галогенераторів). Необхідність використання галогенераторів зумовлена тим, що на думку більшості вітчизняних та зарубіжних дослідників лікувальна дія галоаерозолю проявляються тільки при його концентрації не менше 2-3 мг/м3. Перший пристрій для створення аерозольних середовищ кам’яної солі було створено в 1978 (приорітет винаходу зареєстровано в 1982 р.). Відразу постало питання про відповідну назву для такого методу лікування. Спочатку

часто використовувались терміни «штучна спелеотерапія», «камери штучного мікроклімату»,
«мікрокліматотерапія». Однак, їх не можна вважати коректними. По-перше, спелеотерапія – це перебування в підземних умовах, при яких діє ціла низка факторів, а не тільки аерозоль кам’яної солі. По-друге, при даному методі на сьогоднішній день не йдеться про повноцінне відтворення певного мікроклімату, а створюється тільки аерозоль кам’яної солі, причому параметри цього аерозолю можуть суттєво відрізнятись від таких у соляних шахтах, тобто запозичено тільки саму ідею можливості використання аерозолю кам’яної солі з лікувальною метою.
Дещо іншим шляхом пішли дослідники м. Пермь (РФ), які не використовували галогенератори. Вони обкладали стіни соляними блоками з сільвінітової породи (сільвініт
– гірська порода, яка містить солі калію та натрію хлористого) та застосовували спеціальні системи вентиляції. Однак, концентрація дисперсної фази аерозолю досягає при цьому не більше 0,07 мг/м3. Це ставить під сумнів значимий лікувальний вплив даного методу. Методика була реалізована в 1989 році і отримала назву «сільвінітова спелеокліматична камера». Некоректність даної назви також зумовлена відсутністю підземних умов та повноцінного відтворення мікроклімату підземного відділення в м. Березники Пермської обл.
Суттєвий внесок в розробку пристроїв для створення аерозолів кам’яної солі вніс Горбенко П.П., який після завершення кар’єри в якості головного лікаря Республіканської алергологічної лікарні (нині Українська алергологічна лікарня в с. Солотвино) успішно працював у Всесоюзному центрі профілактики захворювань органів дихання «Аерозоль» (м. Ленінград) і в 1985 році розробив лікувально-кліматичний комплекс «Галокамера» та запропонував термін «галотерапія» для методів лікування, при яких використовуються аерозолі кам’яної солі. Даний термін почали широко використовувати в тому числі в країнах Західної Європи і Америки. Але з часом назву «галотерапія» почали застосовувати для означення різних методик (засобів), при яких нема даних про наявність галоаерозолю, як лікувального фактору, а їх використання з лікувально-профілактичною метою є вельми дискутабельним.
В цілому, на сьогодні до галотерапії відносять декілька різновидів аерозолей розчину натрію хлористого чи кам’яної солі, які використовуються з лікувальною, оздоровчою метою або ж невиясненими механізмами впливу та сферою застосування. До поняття «галотерапія» в достатньо широкому розумінні цього терміну відносять використання вологих і сухих аерозолів з певним вмістом натрію хлористого як природного походження, так і отриманих за допомогою спеціальних пристроїв.
Серед природних вологих галоаерозолів, насамперед, слід виділити аерозолі в прибережній зоні морів та навколо градирен, але термін «галотерапія» до них в більшості випадків не застосовують. Крім того, утворення таких природних аерозолей органічно пов’язане з певними характеристиками мікроклімату, тобто відповідає терміну «мікрокліматотерапія».
Термін «галотерапія» часто відносять також до лікувального використання сухих аерозольних середовищ, отриманих за допомогою галогенераторів з певними параметрами концентрації (не < 2-3 мг/м3) та дисперсності. Тобто, це методики, розроблені в УжФОНДІК та в Ленінграді. Але більш коректним терміном є «галоаерозольтерапія», в якому чітко вказується на основний діючий фактор – аерозоль кам’яної солі. Основою його лікувального впливу є гіперосмолярний та бактерицидний ефекти (мал. 1).

Галоаерозоль



Гіперосмолярна стимуляція Бактерицидний вплив




Покращення реології бронхіального секрету

Стимуляція війчастого епітелію бронхів

Елімінація біологічно активних речовин




Покращення дренажної функції бронхів

Санація бронхіального дерева



Зменшення або зняття бронхоспазму


Зниження активності запального процесу в бронхах



Зменшення обструкції бронхів, гальмування ремоделювання бронхів


Покращення вентиляції та газообміну в легенях


Зменшення тканинної гіпоксії, зниження інтенсивності оксидантного стресу
та корекція метаболічних порушень


Зниження активності системного запального процесу




Покращення імунологічної реактивності та підвищення резистентності організму


Зменшення гіпоксичної вазоконстрикції легеневих судин та вираженості легеневої гіпертензії




Стабілізація стану хворого

Мал.1 Механізм лікувальної дії галоаерозольтерапії

Проводяться також індивідуальні інгаляції сухих і вологих аерозолів за допомогою відповідних апаратів, для яких запропоновано термін «галоігаляційна терапія». Всі інші варіанти «соляних кімнат», «соляних печер» тощо, в яких відсутній галоаерозоль у відповідній концентрації і дисперсності можна розцінювати тільки як SPA-процедури.
Висновки. Найбільш коректним терміном для сухих аерозольних середовищ з певними параметрами концентрації (не менше 2-3 мг/м3) та дисперсності, які отримують за допомогою спеціальних пристроїв (галогенераторів) і використовують, перш за все, з лікувальною метою є «галоаерозольтерапія». Основою лікувального впливу галоаерозолів є гіперосмолярний та бактерицидний ефекти.
Summary
HALOTHERAPY, HALOAEROSOLTHERAPY: DEFINITIONS, MECHANISMS OF CURATIVE INFLUENCE
Lemko O.I.
The analysis of correct use of different terminology for the definition of curative application of rock-salt aerosol media is discussed. The main components which determine the mechanism of curative influence of haloaerosoltherapy is given.

HALOTHERAPY - DESCENDANT METHOD OF SPELEOTHERAPY
Simionka Yu., Lazarescu H., Cirlig V.
National Institute of Rehabilitation, Physical Medicine and Balneoclimatology, Bucharest,
Romania
e-mail: simionca_iuri@yahoo.com
Halotherapy (HT, halos = (gr) salt) modern is a descendant method of speleotherapy and mainly uses dry aerosol sodium chloride microparticles, often containing other mineral salts for the treatment of chronic non-specific respiratory diseases, respiratory and skin allergies. Halotherapy is a method of treatment based on artificially recreating in Uzhhorod Branch of Odessa Resorts Scientific Research Institute the microclimate conditions and salt aerosol of Solotvino's salt mines gallery in period of years 1975 - 80 (from M.D.Torokhtin, 1999).
The concept of Halocamera – salt chamber, its technical and medical application as technology – treatment in artificial salt microclimate was used in 1984 year (Authority certificate 1225569 22.12. 1985, P.P. Gorbenko).
Halo-aerosol therapy has a very high efficiency in treating courses of patients with asthma (Y. Chonka et al., 2014), has a significant influence on peroxidation of lipids and antioxidant protection at patients with acquired pneumonia and patients with other pulmonary pathology (I.S.Lemko, 2014; O.I.Lemko et al., 2014). A.V.Chervinskaya (2014) described a innovative method of controlled halotherapy and prospects for application.
Based on the analysis of the elements of the halotherapy room construction and the regime of its operation obtained the following conclusion:

Incorrect operation of halochambers and equipment, an excessive number of patients in the treatment room, and an inadequate period for the regeneration of medical factors can lead to a systematic increase in the relative humidity and changes in other parameters of the medical environment. In such cases, special attention should be paid to microbiological control of the air, the equipment used, the floor, the ceiling and the walls of the halochamber - especially at the juncture points of the multi-layered salt coating with the primary wall covering (most often tiled with wooden shavings or similar materials). It is possible to develop and seed the environment with microorganisms (for example, Staphylococcus aureus), which are entered by patients or service personnel and have the ability to adapt to high concentrations of sodium chloride during repeated misuse or during frequent and prolonged contact with elements of the halocamera structure that are degraded by salt.
Резюме
ГАЛОТЕРАПІЯ – МЕТОД, ПОХІДНИЙ ВІД СПЕЛЕОТЕРАПІЇ
В роботі представлена загальна інформація про концепцію сучасної галотерапії, як методу, що відтворює умови мікроклімату соляних шахт, надана коротка історична довідка створення та еволюції методу, його технічне і медичне застосування, перспективи застосування. Наведені також проблемні питання технічного використання галотерапії, що пов’язані із некоректною експлуатацією галокамер та обладнання, що стосуються, зокрема, мікробіологічного контролю повітря, обладнання тощо.

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД

INTRODUCTION OF SANATORIUM EDEL S.R.O. - MEDICAL INSTITUTION FOR CHILDREN WITH RESPIRATORY DISEASES USING SPELEOTHERAPY
Ing. Plevačová Alexandra, MBA and MUDr. Svozil Vladimír
SANATORIUM EDEL s.r.o., Lázeňská 491, 793 76 Zlaté Hory, Czech Republic e-mail: alexandra.plevacova@speleoterapie.cz; vladimir.svozil@speleoterapie.cz
Introduction: SANATORIUM EDEL s.r.o. is a private medical institution for children   with respiratory diseases. It uses speleotherapy as a part of medical stay. It is situated in the North-East of the Czech Republic. The history of the Sanatorium goes back to the 19th century, modern history has lasted for 23 years. Core of the Sanatorium is to provide medical service to the patients in age 2 - 18 with all ranges of respiratory diseases. Speleotherapy of the sanatorium operates in former ore mine and uses 1600 meters of underground spaces. Speleotherapy was open in 1995. Children visit speleotherapy every working day for 3 hours. Sanatorium cures 950 patients a year in average. Effect of the 4 - 6 weeks medical stay with cure of speleotherapy usually lasts for 9 months and affects positively sickness rate, medication and school absenting. 60% of patients return for repetitive stays. Sanatorium also monitors environmental indicators of the nearest surroundings of the Sanatorium on daily basis.

Резюме
САНАТОРІЙ EDEL – МЕДИЧНИЙ ЗАКЛАД ДЛЯ ДІТЕЙ З РЕСПІРАТОРНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ З ВИКОРИСТАННЯМ СПЕЛЕОТЕРАПІЇ
В роботі представлена загальна інформація про санаторій EDEL (Чеська республіка), який являє собою приватний заклад для лікування дітей із захворюваннями дихальної системи та використовує спелеотерапію, як частину медичного перебування. Санаторій розташований на північному сході Чехії, відомий з 19 століття, надає медичні послуги пацієнтам у віці 2 - 18 років із різними захворюваннями органів дихання. Спелеотерапія проводиться у колишньому руднику, починаючи із 1995 року, і використовує 1600 метрів підземних приміщень. Санаторій приймає в середньому 950 пацієнтів на рік. Терапевтичний ефект від 4-6-тижневого перебування в санаторії із застосуванням спелеотерапії триває 9 місяців, 60 % пацієнтів проходять повторне лікування.

UNDERGROUND ENVIRONMENT IN SOME CAVES AND SALT MINES WITH THERAPEUTIC PROPERTIES AND THEIR ROLE IN SPELEOTHERAPY
OR MEDICAL TOURISM PURPOSES
Simionca Iu.1,2
1Permanent Commission on Speleotherapy (PCS) / Commission permanente de spéléothérapie (CPS) of the UIS (member ICSU & UNESCO); 2National Institute of Rehabilitation, Physical Medicine and Balneoclimatology (Bucharest, Romania)
e-mail: simionca_iuri@yahoo.com
Background: Some caves due to air purity and the presence of a fine aerosol equipped with mineral microparticles as well as galleries of some salt mines with curative properties are used for speleotherapeutic purposes in both complementary medicine and also the classic one.
Results: In 1949, Dr. Karl H.Spannagel, after several years of climatological, microclimatic observations, as well as medical investigations on patients with respiratory diseases, he found the therapeutic efficacy of the karst environment in the "Klutert" cave. In the years 1950-60 the therapy in the underground environment of the karst and salt caves in Germany began to be officially recognized as a method of treatment of chronic respiratory pathologies (Yang B., G. Schubert 1962. In 1964, Prof. Dr. Mieczyslaw Skulimowski, after preliminary medical studies, mentioned the presence of the therapeutic effect of the underground salt mine environment from Wieliczka (Poland) and promoted the opening of the "underground therapy" section called the "underground allergy sanatorium" for patients, proposing that the method be called "subteraneotherapy" (M. Skulimowski, 1968). Afterwards, multidisciplinary studies, the treatment and recovery centers have been launched in karst caves, salt and other mines in Austria, Czech Republic, Slovakia, Ukraine, Romania, Belarus, Russia, Armenia, Tajikistan, Italy, Iran and other countries.
It has been found, that the speleotherapeutic effect largely depends on the action mechanism of the natural curative factors from the underground salt mine galleries or cave environment, which is dependent on different geophysical, microclimatic and sanitary parameters, on the basis of which the

specific methodology treatment of different diseases is elaborated. Indications and contraindications, cure methodologies in the galleries of salt mines and karst caves were developed.
Conclusion: Data analysis allows mentioning the presence of a different set of the underground karst cave or salt mines parameters, which justifies the existence of a different mechanism of curative action on the patient with chronic respiratory diseases and other pathologies.
Similarly, not all salt mines have the same set of microclimatic parameters, with the expected curative effect being different.
So, for underground sections useable in medical treatment or medical tourism are necessary specific medical indications and contraindications and also methodologies of procedures and cure in the respectively underground environment, based on multidisciplinary environmental, bio-medical and obvious clinical studies performed to patients with different pathologies.
Резюме
ПІДЗЕМНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ДЕЯКИХ ПЕЧЕР І СОЛЯНИХ ШАХТ
З ТЕРАПЕВТИЧНИМИ ВЛАСТИВОСТЯМИ ТА ЇХ РОЛЬ У СПЕЛЕОТЕРАПІЇ ТА МЕДИЧНОМУ ТУРИЗМІ
Наведена коротка історія спелеотерапії від досліджень Карла Х. Шпанагеля до професора Мечислава Скулімовскі до відкриття спелеотерапевтичних центрів лікування в карстових печерах, соляних та інших шахтах у Австрії, Чехії, Словаччині, Україні, Румунії, Білорусі, Росії, Вірменії, Таджикистані, Італії, Ірані та інших країнах. На основі проведеного аналізу зроблено висновок, що спелеотерапевтичний ефект карстових печер, галерей соляних шахт залежить від конкретних механізмів дії цих середовищ, від різних геофізичних, мікрокліматичних та санітарних параметрів, з урахуванням чого може бути розроблена конкретна методика лікування різних захворювань, а також показання та протипоказання до даного методу лікування.

MEASUREMENT OF NATURAL RADIOACTIVITY IN MINERAL WATERS FOR THERAPEUTIC EVALUATIONS USED IN ROMANIA
Radulescu I., Calin M.R.
Horia Hulubei National Institute for Physics and Nuclear Engineering - IFIN HH, 30 Reactorului Str., P.O. Box MG-6, 077125, Bucharest-Magurele, Romania
e-mail: rileana@nipne.ro
The paper presents measurements and analyses for the activity concentrations of 238U, 232Th, 226Ra and 40K in carbonated and non-carbonated mineral waters. The study evaluates the levels of natural radionuclides and chemical components, their determination being useful as a direct input to environmental and public health studies, but also as balneary and curative treatment. The study was conducted on more mineral springs from Romania, located in the northern part of the country, for a
period of some years. Activity concentrations of 40K, 238U, 232Th and 226Ra were also determined, as well as the associate effective dose. The total effective doses for an adult member of the public in Romania deriving from the intake   of naturally occurring alpha   or beta   radionuclides in natural   water

are: 0.66 – 2.17 (µSv/yr) for 40K; 1.12 - 1.71 for 238U; 1.79 – 3.95 (µSv/yr) for 232Th and 5.75 – 20.61 for 226Ra. This assessment on the natural radioactivity in natural mineral water samples update data on the activity concentrations and effective doses due to intake of natural radionuclides for Romania. The obtained values are below the WHO and UNSCEAR recommended reference levels. Analyzes done on samples of natural waters are consistent with the Directive 2009/54/EC of the European Parliament. The obtained data can provide basic information for consumers and competent authorities to be aware of the actual problem of radiation.
Резюме
ВИМІРЮВАННЯ ПРИРОДНОЇ РАДІОАКТИВНОСТІ МІНЕРАЛЬНИХ ВОД РУМУНІЇ В ЇХ ТЕРАПЕВТИЧНІЙ ОЦІНЦІ
У роботі представлені результати вимірювань концентрацій 238U, 232Th, 226Ra та 40K в газованих та негазованих мінеральних водах Румунії. Визначення рівня природної радіоактивності та хімічних сполук є важливим як з точки зору громадського здоров’я, так і в процесі бальнеологічного використання мінеральних вод. Протягом декількох років досліджувались мінеральні джерела північної частини країни. Сумарна ефективна доза для дорослого внаслідок споживання природних альфа- та бета-радіонуклідів у природній воді,


(Науковий комітет ООН з впливу атомної радіації) та відповідають директиві 2009/54/ЕС Європейського Парламенту. Одержані результати представляють важливу інформацію щодо рівня природної радіоактивності мінеральних вод для споживача.

NATURAL RADIOACTIVITY OF PELOIDE AND SALT WATER FROM THE TECHIRGHIOL LAKE, ROMANIA FOR MEDICAL PURPOSES
AND BALNEOTOURISM
Calin M.R.a, Radulescu I.a, Almasan E.R.b
aHoria Hulubei National Institute for Physics and Nuclear Engineering - IFIN HH, 30 Reactorului Str., P.O. Box MG-6, 077125, Bucharest-Magurele, Romania
bTechirghiol Balneary and Recovery Sanatorium, 34 Victor Calinescu Str., 906100, Techirghiol, Romania; e-mail: rcalin@nipne.ro
This study assesses natural radioactivity concentrations and the radiologic hazard in peloid and salt samples, from ten sampling points in Techirghiol Lake from Romania, for medical purposes and balneo tourism. Naturally radionuclides (226Ra, 232Th, 238U and 40K) were analysed by gamma - ray spectrometry system using HpGe detector. The activity concentration levels for 226Ra, 232Th, 238U and 40K in range of MDA to 0.88 ± 0.08 Bq/kg for 226Ra, MDA to 0.38 ± 0.05
Bq/kg, for 232Th, MDA to 0.48 ± 0.10 for 238U and 15.42 ± 0.50 to 20.20 ± 0.62 Bq/kg for 40K, respectively, in salt and the specific activity for the same radionuclides in peloid is in range of 8.30 ± 1.00 to 20.77 ± 1.22, for 226Ra, 4.43 ± 0.74.to 9.59 ± 0.83 for 232Th, 4.25 ± 0.30 - 6.87 ±
0.40 for 238U and 68.75 ± 2.38 - 128.00 ± 4.14 for 40K Bq/kg, respectively. The calculated average: radium equivalent activity (1.77 Bq/kg), external hazard index (0.005), gamma dose

(0.94 nGy/h), annual effective dose (0.005 mSv/y), alpha index (0.002) and dose criterion (0.002) and are less than international recommended values. Additionally, evaluations have been made of the absorbed gamma dose rate in air and the annual effective dose equivalent. The results indicate that peloid and salt water of Techirghiol lake do not pose a radiological risk and can be used in medical purposes and balneo tourism in large scale.
Резюме
ПРИРОДНА РАДІОАКТИВНІСТЬ ГРЯЗІ ТА СОЛЯНОЇ ВОДИ ОЗЕРА ТЕХІРГІОЛ В РУМУНІЇ ДЛЯ МЕДИЧНИХ ЦІЛЕЙ І БАЛЬНЕО-ТУРИЗМУ
Досліджені показники природної радіоактивності у зразках пелоїду і солі з десяти точок відбору на озері Техіргіол в Румунії для оцінки безпечності їх застосування для

показали, що пелоїд та соляна вода озера Техіргіол не представляють радіологічного ризику і можуть вільно використовуватись в лікувальних цілях та з метою бальнеологічного туризму.

EVALUATION OF RADON CONCENTRATION IN ARTIFICIAL SALINE FOR SPELEOTHERAPY AND HALOAEROSOLTHERAPY
Calin M.R.a, Simionka Ghe. Iurib, Calin M.A.c, Mera O.d, Radulescu I.a
aHoria Hulubei National Institute for Physics and Nuclear Engineering - IFIN HH, 30 Reactorului Str., P.O. Box MG-6, 077125, Bucharest, Magurele, Romania; bNational Institute of Rehabilitation Physical and Balneoclimatology, Bucharest - INRMFB, Romania; cNational Institute of Research & Development for Optoelectronics, INOE 2000, Bucharest, Magurele; dDurgau Salt Mine, Turda, Cluj, Romania;
e-mail: rcalin@nipne.ro
The results presented in this paper show the radiometric measurements of the natural radiation background from the artificial saline, made at INRMFB – Bucharest, Romania, for speleotherapeutic and medical purposes. The measurements were made as a part of a complex study from a radioactive, medical and biological point of view for an innovative use of the factors found in salt mines, caves and artificial saline that have a therapeutically potential in health care. The knowledge of radon concentration levels in underground environments and artificial saline is essential for therapeutic purposes of different respiratory and rheumatic diseases. In order to develop speleotherapy in Romania, this paper presents the results of an indoor radon concentration levels survey in artificial saline, during multidisciplinary studies conducted in the last years, in the presence and absence of patients with chronic respiratory diseases. The survey was carried out using radon monitor Pylon AB-5 system, Berthold Umo LB 123 portable integrated impulse debit meter, low background system Protean Ortec MPC-2000-DP and gamma spectrometer Ortec with HPGe detector, in order to investigate whether differences in microclimate parameters translate into significant differences in artificial saline indoor radon concentrations The concentration of radon in the atmosphere of the artificial saline was found to

be between 121±7 Bq/m3 and 140±8 Bq/m3, depending on the location of the measurement points, of the ventilation state and the number of patients.
Резюме
ДОСЛІДЖЕННЯ КОНЦЕНТРАЦІЇ РАДОНУ В ШТУЧНОМУ СОЛЬОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ ДЛЯ СПЕЛЕОТЕРАПІЇ ТА ГАЛОАЕРОЗОЛЬТЕРАПІЇ
В роботі представлені результати радіометричного вимірювання фону природного випромінювання з штучного сольового середовища для спелеотерапевтичних та медичних цілей. Вимірювання проводилися як частина комплексного дослідження, в тому числі радіоактивності, а також з точки зору медико-біологічної, з метою інноваційного використання факторів, виявлених в соляних шахтах, печерах та штучному сольовому середовищі, які мають значний терапевтичний потенціал. Інформація про рівень концентрацій радону в підземних середовищах та штучній сольовій атмосфері є важливою з точки зору лікування респіраторних і ревматичних захворювань. Проведені дослідження показали, що концентрація радону в штучній сольовій атмосфері   коливається   в   межах 121 ± 7 Бк/м3 – 140 ± 8 Бк/м3. Показник залежав від місця розташування точок вимірювання, від стану вентиляції та кількості пацієнтів.

OBSERVATIONS REGARDING THE MICROCLIMATE, THE CARBONIC GAS AND AEROIONS IN THE HALOTHERAPY SALON (INRRMFB, BUCHAREST), TOGETHER WITH SOME QUANTUM CONSIDERATIONS ABOUT ACTION OF AIR IONS
Conf. Dr. Enache Liviu-Mircea1,2
1National Institute of Rehabilitation, Physical Medicine and Balneoclimatology (Bucharest, Romania); 2Permanent Commission on Speleotherapy (PCS) / Commission permanente de spéléothérapie (CPS) of the UIS (member ICSU & UNESCO)
e-mail: enacheliviumircea@yahoo.com
Knowing the environmental characteristics of the halotherapy salon is essential for the evaluation of its therapeutic qualities.
Recent determinations (October 10, 2017) have shown that, the atmospheric pressure was the same both inside and outside the enclosure, but the other parameters showed differences.
Thus, the air temperature in the doctor's room was 18.8°C, and inside the salon was slightly lower - 18.0 °C (outside air temperature was 15.3°C).
The relative humidity of the air was within the comfort limits (50.8 % was registered in the medical cabinet, 58.1 % - in the halotherapy hall, while outside air humidity was 60.5 %).
The dew point temperature ranged between 7.5°C (outside) and 9.8°C (salon), values that do not provide saturation conditions.
The air currents were below the detection limit of the anemometer.

The content of carbon gas in these relatively enclosed spaces were: the medical office - 553 ppm (closed space and two people), the salon for halotherapy - 401 ppm (outside - 445 ppm - area influenced by car traffic).
Air ionization is an aeroelectric parameter of therapeutic importance. The determinations showed sensitive differences between the points analyzed. Thus, 1600 positive ions/cm3, 810 negative ions/cm3 (the unipolarity coefficient, k = 1,97) were recorded in the medical office, in the halotherapy salon were 1790 positive ions/cm3, 850 negative ions/cm3 (k = 2.10), while outside values were: 640 positive ions/cm3, 220 negative ions/cm3 (k = 2.90).
With regard to the biomedical mechanisms of air ionization, they have to be reanalyzed based on quantum physics, because receiving or releaseing of electrons determines energy fluctuations in atoms, molecules and cells, which can influence the structure, properties and certain functions important in the vital processes.
Резюме
СПОСТЕРЕЖЕННЯ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ МІКРОКЛІМАТУ, ВУГЛЕКИСЛОГО ГАЗУ ТА АЕРОІОНІВ В САЛОНІ ГАЛОТЕРАПІЇ (INRMFB, BUCURESTI) З ДЕЯКИМИ КВАНТОВИМИ УЯВЛЕННЯМИ ПРО ЇХ ДІЮ
В роботі представлені результати дослідження певних характеристик фізичних і хімічних параметрів в приміщенні салону для проведення галотерапії – атмосферний тиск, температура повітря, вологість, вміст вуглекислоти, іонізація повітря. Відносно певних показників виявлена суттєва різниця між повітрям у салоні і зовні. Ці характеристики мають важливе значення у досягненні терапевтичного ефекту галотерапії. Що стосується біомедичних механізмів іонізації повітря, то вони повинні бути повторно проаналізовані на основі квантової фізики, оскільки отримання або виділення електронів визначає коливання енергії атомів, молекул і клітин, які можуть впливати на структуру, властивості та певні функції, важливі для процесів життєдіяльності.

ОТДАЛЕННЫЕ РЕЗУЛЬТАТЫ ПОДЗЕМНОЙ СПЕЛЕОТЕРАПИИ ХРОНИЧЕСКИХ ПОЛИПОЗНЫХ РИНОСИНУСИТОВ
Делендик Р.И., Левченко П.А., Дубовик Н.Н.
ГУ «Республиканская больница спелеолечения», Солигорск, Республика Беларусь speleo@tut.by
Введение. Среди хронических заболеваний верхних дыхательных путей хронический полипозный риносинусит (ХПРС) составляет 4-10%. Исследование реактивности бронхиального дерева показало, что у 70% пациентов с ХПРС наблюдается их гиперреактивность, а 20-50% пациентов - страдают бронхиальной астмой (БА). Кроме того, ХПРС существенно ухудшает качество жизни пациентов и играет определенную роль в патогенезе БА, поэтому рассматривается многими исследователями как фактор риска развития БА. Изучение этого заболевания и поиск новых методов лечения остается одним из наиболее приоритетных направлений в современной оториноларингологии.

Цель исследования заключалась в проведении анализа качества жизни и динамики клинических симптомов у пациентов с ХПРС в сочетании с БА в процессе лечения методом подземной спелеотерапии.
Материал и методы. Обследованы 239 пациентов с ХПРС в сочетании с БА в процессе лечения методом подземной спелеотерапии в условиях подземного отделения ГУ
«Республиканская больница спелеолечения» (Беларусь, Солигорск) в катамнезе в течение года после лечения. Непосредственные результаты лечения оценивались на основании анализа динамики жалоб пациента и данных объективного осмотра. Критериями оценки эффективности лечения являлись: уменьшение частоты (или полное прекращение) приступов удушья; ослабление (или прекращение) кашля; улучшение отхождения мокроты; уменьшение (или исчезновение) одышки; улучшение (или нормализация) показателей функции внешнего дыхания; повышение толерантности к физическим нагрузкам; снижение лекарственной нагрузки на организм.
Результаты. Средний возраст пациентов составил 42,3 года. Среди них женщины составили - 138 (58%), мужчины – 101 (42%). Сопутствующую патологию органов дыхания имели: аллергический ринит – 12 (5,1%), хронический обструктивный бронхит – 7 (2,9%). Курсы спелеолечения имели длительность не менее 12 и до 18 койко/дней. Средняя длительность лечения составила 17,3 дня, среднее количество спелеопроцедур на одного пациента - 15,7. Через год уменьшилось количество пациентов, нуждающихся в постоянном приеме топических назальных кортикостероидов на 14.1%,   количество случаев обострений хронической легочной патологии сократилось в 1,4 раза.
Выводы. Во-первых, подземная спелеотерапия улучшает качество жизни у пациентов с ХПРС в сочетании с хронической легочной патологией; во-вторых, применение данного метода лечения способствует снижению медикаментозной нагрузки на организм пациентов с ХПРС; в-третьих, сочетание подземной спелеотерапии и традиционного лекарственного лечения позволяет достичь положительной динамики клинических симптомов ХПРС в отдаленном периоде.
Summary
REMOTE RESULTS UNDERGROUND SPELEOTHERAPY POLYPOUS OF CHRONIC RHINOSINUSITIS
Delendik R.I., Levchenko P.A., Dubovik N.N.
Introduction. Among chronic diseases of the upper respiratory tract, chronic polypous rhinosinusitis (CPR) is 4-10%. A study of the reactivity of bronchial tree showed that 70% of patients with CPR observed their hyperreactivity, and 20-50% of patients - suffer from bronchial asthma (BA). In addition, CPR significantly worsens the quality of life of patients and plays a role in the pathogenesis of BA, so is considered by many researchers as a risk factor for the development of BA. Studying of this disease and search of new methods of treatment remains   one of the most priority directions in modern otorhinolaryngology.
The aim of the study was to analyze the quality of life and the dynamics of clinical symptoms in patients with CPR in combination with BA in the treatment of underground speleotherapy.

Material and methods. 239 patients with CPR in combination with BA were examined in the course of treatment with the method of underground speleotherapy in the conditions of the underground Department of SE "Republican hospital of speleotherapy" (Belarus, Soligorsk) in the history within a year after treatment. The immediate results of treatment were evaluated on the basis of the analysis of the dynamics of the patient's complaints and objective examination data. The standard for assessing the effectiveness of treatment were: reducing the frequency (or complete termination) of asphyxiation attacks; weakening (or termination) of cough; improving the discharge of sputum; reduction (or disappearance) of shortness of breath; improvement (or normalization) of the indicators of external respiration function; increase of tolerance to physical loads; reduction of drug load on the body.
Results. The average age of patients was 42.3 years. Among them women made 138 (58%), men - 101 (42%). The associated pathology of the respiratory system was allergic rhinitis- 12 (5.1%), chronic obstructive bronchitis – 7 (2.9%). The course of speleotherapy had a duration of at least 12 and up to 18 beds/days. The average duration of treatment was 17.3 days, the average number of speleoprocedures for patients is 15.7. A year later, the number of patients requiring constant receptions of topical nasal corticosteroids decreased by 14.1%, the number of cases of relapses of chronic pulmonary diseases decreased by 1.4 times.
Conclusions. Firstly, underground speleotherapy improves the quality of life in patients with CPR in combination with chronic pulmonary disease; secondly, the use of this method of treatment helps to reduce the drug load on the body of patients with CPR; thirdly, the combination of underground speleotherapy and traditional drug treatment allows to achieve positive dynamics of clinical symptoms of CPR in the long time.

ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

ДОСЛІДЖЕННЯ БЕЗПЕЧНОСТІ ТА ПЕРЕНОСИМОСТІ ІНГАЛЯЦІЇ ДЕКАМЕТОКСИНУ У ХВОРИХ З ІНФЕКЦІЙНИМ ЗАГОСТРЕННЯМ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ ЗА ДАНИМИ СПІРОМЕТРІЇ
Гуменюк М.І., Фадєєва С.І., Гуменюк Г.Л., Ігнатьєва В.І.
ДУ “Національний інститут фтизіатрії i пульмонології iм. Ф.Г. Яновського НАМН України”, м. Київ, Україна;
e-mail: gumenuk@ifp.kiev.ua
Вступ. Останніми роками в більшості країн світу спостерігається постійне зростання захворюваності на бронхіальну астму (БА). Поширеність БА у різних країнах коливається від 1 до 16 %. В Україні, за даними   офіційної   статистики,   поширеність   БА   складає   488,8 хворих на 100 тис. дорослого населення і щорічно БА вперше діагностується у близько 8 тис. осіб. Будь-яке загострення астми, особливо тяжке, призводить до зниження функції легенів, яке часто зберігається тривалий час і далеко не завжди відновлюється до вихідного рівня, погіршуючи перебіг і прогноз захворювання.
До невирішених питань лікування інфекційного загострення БА належить визначення оптимального шляху надходження препаратів в організм хворого. На сьогодні використовують

різні шляхи введення препаратів – пероральний, парентеральний та інгаляційний. Найбільшу перевагу має інгаляційний шлях. Він забезпечує виражену місцеву дію лікарських засобів в дихальних шляхах, не спричиняє небажаної системної дії, прискорює позитивний ефект лікування та сприяє зниженню доз лікарських засобів. Серед інгаляційних способів введення ліків на даний час найбільш ефективним є спосіб із використанням небулайзера, який дозволяє знизити дозу препарату, підвищити його ефективність, може застосовуватись в ситуаціях, коли тяжкість пацієнта, його вік або низька прихильність до лікування не дозволяють ефективно використовувати інші види інгаляторів. Останніми роками з`явилися повідомлення про ефективне застосування антисептика декаметоксину в комплексній терапії запальних захворювань нижніх дихальних шляхів. Але переносимість і безпечність небулайзерної антимікробної терапії у хворих на БА вивчені не достатньо.
Мета. Вивчити вплив інгаляції 0,02 % розчину антисептика декаметоксину на показники спірометрії у хворих з інфекційним загостренням БА. Робота виконана в рамках науково-дослідної роботи Державної установи «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського Національної академії медичних наук України»
«Вивчення ролі вірусних збудників у перебігу бронхіальної астми та оптимізація діагностики і лікування інфекційного загострення цієї недуги» (№ держреєстрації 0111U001540). Робота виконувалась за рахунок коштів державного бюджету.
Матеріали і методи. Діагноз загострення БА встановлювався відповідно до критеріїв Наказу МОЗ України від 08.10.2013 р. № 868. Визначався вплив інгаляції декаметоксину (декасан, Юрія-Фарм, Україна) на показники функції зовнішнього дихання (ФЗД) у 35 пацієнтів з загостренням БА у віці від 22 до 65 років. Вплив 0,02 % розчину декаметоксину на показники ФЗД порівнювали з індиферентним подразником – 0,9 % розчином NaCl та бронхолітиком (сальбутамолом). Дослідження складалося із 3 візитів. На кожному візиті хворим проводилась спірометрія до та через 15 хв після застосування інгаляції окремим препаратом, а після закінчення дослідження проводили порівняльну оцінку. На 1-му візиті (1-й день) проводили пробу з сальбутамолом (400 мкг). На 2-му візиті (наступного дня) пацієнтам проводили інгаляцію з 0,9 % розчином NaCl – 4 мл через небулайзер впродовж 15 хв. На 3-му візиті (3-й день) проводили інгаляцію з 0,02 % розчином декаметоксину – 4 мл через небулайзер впродовж 15 хв.
Результати. При проведенні проби з 0,02 % розчином декаметоксину було   відмічено незначне зниження лише максимальної об'ємної швидкості видиху при 25 % життєвої ємності легень – MEF25% з (44,4 ± 3,0) % до (39,5 ± 2,6) %, p < 0,05, а інші показники ФЗД достовірно не змінювались (табл. 1).
При цьому, порівнюючи між собою динаміку приросту показників ФЗД до та після проб із досліджуваними препаратами, статистично достовірної відмінності між декаметоксином та 0,9 % розчином NaCl не виявлено (p > 0,05) (табл. 2).

Таблиця 1 – Динаміка показників ФЗД у хворих на БА до та після проби з 0,02 % розчином декаметоксину (n = 35)

Показники, % від належних До проби (М ± m) Після проби (М ± m)
VC 83,9 ± 2,7 84,6 ± 2,5
FVC 82,4 ± 2,5 83,3 ± 2,4
FEV1 74,6 ± 2,6 74,8 ± 2,1
FEV1/FVC 77,4 ± 1,7 75,8 ± 1,4
MEF75% 72,8 ± 3,3 73,0 ± 3,3
MEF50% 49,6 ± 3,4 48,4 ± 3,3
MEF25% 44,4 ± 3,0 39,5 ± 2,6*
PEF 75,2 ± 2,4 75,0 ± 2,4
MMEF25-75 % 48,8 ± 3,0 46,1 ± 2,8



0,05).

Примітка. * – відмінність показника до та після проби статистично достовірна (p <

Таблиця 2 – Відносний приріст показників ФЗД у хворих на БА при проведенні фармакологічних проб Δ, % (n = 35)



Показники Проба із сальбутамолом, 1 візит, (М ± m) Проба із
0,9 % розчином NaCl,
2 візит (М ± m) Проба із 0,02 % розчином декаметоксину, 3 візит (М ± m)
VC 6,1 ± 1,6 2,2 ± 0,9 1,1 ± 0,8
FVC 7,7 ± 1,6 2,3 ± 1,0 1,3 ± 0,9
FEV1 15,7 ± 1,9 0,2 ± 1,0 1,7 ± 2,2
FEV1/FVC 7,7 ± 1,8 –1,2 ± 0,9 –1,6 ± 1,1
MEF75% 22,9 ± 5,6 2,4 ± 1,7 2,3 ± 3,0
MEF50% 40,8 ± 6,5 4,0 ± 4,4 –1,8 ± 2,2
MEF25% 59,1 ± 9,8 –2,0 ± 6,4 –8,0 ± 4,5
PEF 10,1 ± 3,2 1,0 ± 1,2 0,0 ± 1,2
MMEF25-75 % 40,9 ± 5,4 0,1 ± 3,7 –4,5 ± 3,2
Хворі з інфекційним загостренням БА задовільно переносили інгаляції препаратів через небулайзер. Небажані ефекти у вигляді відчуття жару за грудиною та гіперсалівації, які виникли під час інгаляції декаметоксину, турбували лише одного пацієнта. Вказані ефекти зникли самостійно після інгаляції та не потребували відміни препарату. Під час проведення дослідження не було відмічено жодного випадку бронхоспазму або алергійної реакції у відповідь на інгаляції досліджуваних препаратів.

Висновки. Інгаляції 0,02 % розчину декаметоксину не чинять негативного впливу   на показники спірометрії у хворих з інфекційним загостренням бронхіальної астми, добре переносяться пацієнтами і не супроводжуються розвитком побічних ефектів.
Summary
STUDY OF SAFETY AND TOLERABILITY OF DECAMETOXIN INHALATION IN PATIENTS WITH INFECTIOUS EXACERBATION OF BRONCHIAL ASTHMA ACCORDING TO SPIROMETRIC DATA
Gumeniuk M.I., Fadeeva S.I., Gumeniuk G.L., Ignatieva V.I.
The influence of inhalation of 0,02 % solution of decametoxin antiseptic on spirometry parameters in 35 patients with infectious exacerbation of bronchial asthma (BA) was studied. The safety and tolerability of decamethoxin inhalation was compared with an indifferent stimulus - 0.9% NaCl solution and bronchodilator (salbutamol). It was established that inhalations of 0,02% solution of decamethoxin do not have a negative effect on spirometry parameters in patients with infectious exacerbation of bronchial asthma, was well tolerated by patients and was not accompanied by the development of side effects.

РОЛЬ ГАЛОАЕРОЗОЛЬТЕРАПІЇ В ПОКРАЩЕННІ «ЯКОСТІ ЖИТТЯ» ХВОРИХ НА ХРОНІЧНЕ ОБСТРУКТИВНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ
Лемко О.І.
ДУ «Науково-практичний медичний центр «Реабілітація» МОЗ України» e-mail: o.i.lemko@gmail.com
Вступ. Реабілітаційне лікування при хронічній патології спрямоване як на покращення функціонального стану певного органу чи системи, так і на подовження фази ремісії, що дає можливість загальмувати прогресування патологічного процесу. Тому ефективність такого лікування повинна оцінюватись з позиції віддалених результатів та впливу на основні патогенетичні механізми розвитку даної патології. Хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ), як хвороба, для якої характерною є малозворотна чи незворотна бронхообструкція, швидко приводить до зниження працездатності або ж її втрати у значної частини пацієнтів. В основі прогресування ХОЗЛ лежить хронічний запальний процес, який періодично загострюється. Тому, оцінка частоти цих загострень, їх тривалості і особливостей перебігу у віддаленому періоді дає можливість підтвердити ефективність даного лікування та його вплив на «якість життя» пацієнтів.
Мета. Вивчити ефективність галоаерозольтерапії (ГАТ) з різним галоаерозольним навантаженням у хворих на ХОЗЛ І-ІІІ ст. у віддаленому періоді через один рік після курсу відновлювального лікування.
Матеріали і методи. Для оцінки віддалених результатів були розроблені спеціальні анкети, які заповнювались хворими і завірялись лікуючим лікарем по місцю проживання пацієнта. Проаналізовано дані анкет 136-ти хворих на ХОЗЛ різного ступеню важкості, з

них 50 пацієнтів з легким перебігом хвороби, 49 осіб з ХОЗЛ ІІ ст. та 37 хворих з ХОЗЛ ІІІ ст. Основними критеріями оцінки віддалених результатів лікування були кількість загострень протягом року до курсу ГАТ та після нього, частота амбулаторного і стаціонарного лікування, кількість днів непрацездатності та тривалість ремісії. Курс ГАТ хворі проходили згідно двох лікувальних комплексів (ЛК). ЛК-1 - стандартний, з тривалістю сеансів 60 хвилин кожен, при концентрації галоаерозолю від 12 мг/м3 на початку процедури до 4,5 мг/м3 в її кінці при відносній вологості повітря 70-85%, 20-22 сеанси на курс лікування. Зменшення концентрації галоаерозолю проходить за рахунок природного осідання його частинок. ЛК-2 з підвищеним галоаерозольним навантаженням за рахунок призначення двох 30-хвилинних сеансів щодня у фазі високого насичення галоаерозолю (перші 30 хвилин за ЛК-1) зі збільшеним парціальним вмістом крупно- і середньо-дисперсного аерозолю.
Результати. Хворі на ХОЗЛ І ст. протягом року після курсу ГАТ незалежно від застосованого ЛК відмічали достовірне зниження частоти загострень хвороби, частоти амбулаторного і стаціонарного лікування, а також кількості днів непрацездатності, що підтверджує виражений позитивний вплив ГАТ на перебіг хвороби на початкових стадіях її розвитку (табл.). Однак, при призначенні ЛК-1 кількість загострень та частота стаціонарного лікування зменшувалась у 2,7 і 2,9 рази відповідно, а при ЛК-2 - 3,7 та 6,1 у рази відповідно. Тривалість ремісії у пацієнтів, що лікувались за ЛК-1, склала 7,96±0,40 міс, а після ЛК-2 – 10,2±0,68 місяців (р<0,01).
У хворих на ХОЗЛ ІІ ст. за більшістю критеріїв різниці у віддалених результатах   між ЛК не виявлено. Однак, тривалість ремісії при використанні ЛК-2 була достовірно вищою за таку після ЛК-1 (9,81±0,44 місяців проти 7,75±0,50 місяців; р<0,01).
При аналізі даних анкетування хворих на ХОЗЛ ІІІ ст. підтверджено позитивний вплив ГАТ на перебіг хвороби, хоча його вираженість є меншою порівняно з ХОЗЛ ІІ ст. Зокрема, у пацієнтів з ХОЗЛ ІІ ст. кількість загострень за рік скорочувалась у 2,2 – 2,7 рази залежно від застосованого ЛК, а при ХОЗЛ ІІІ ст. – тільки в 1,9-2,2 рази. Найбільш стабільний перебіг хвороби у віддаленому періоді при ХОЗЛ ІІІ ст. також спостерігався при використані ЛК-2, після якого частота стаціонарного лікування скорочувалась у 4,2 рази проти 2,2 рази після ЛК-1, а тривалість ремісії склала 7,33±0,29 місяці і є достовірно довшою, ніж у пацієнтів, які лікувались згідно ЛК-1.
Висновок. Відновлювальне лікування на основі ГАТ сприяє стабілізації перебігу хвороби у пацієнтів з ХОЗЛ, причому режим лікування з підвищеним галоаерозольним навантаженням (ЛК-2) сприяє більш виражений позитивний вплив, що підтверджується достовірними змінами основних критеріїв, які визначають медико-економічну ефективність лікування (частота загострень, амбулаторного і стаціонарного лікування, кількість днів непрацездатності тощо). В свою чергу, подовження періоду ремісії захворювання забезпечує покращення «якості життя» хворих.

Таблиця – Віддалені результати лікування хворих на ХОЗЛ І-ІІІ ст. з використанням різних режимів галоаерозольтерапії


Показники ЛК-1 ЛК-2
до
лікування після
лікування до
лікування після лікування
ХОЗЛ І ст. (n=26) (n=24)
Кількість загострень за рік: р 3,580,28 1,350,21
<0,001 4,040,22 1,080,17
<0,001
Частота амбулаторного 2,38±0,18 0,92±0,13 2,79±0,34 0,79±0,15
лікування за рік:
р <0,001 <0,001
Частота стаціонарного 1,23±0,15 0,42±0,10 1,29±0,16 0,21±0,08
лікування за рік:
р <0,001 <0,001
Дні непрацездатності за рік: 33,5±2,82 9,39±1,53 30,9±2,96 7,25±1,25
р <0,001 <0,001
Тривалість ремісії, місяці 7,96±0,40 10,2±0,68
р' <0,01
ХОЗЛ ІІ ст. (n=28) (n=21)
Кількість загострень за рік: p 4,210,26 1,540,20
<0,001 4,140,40 1,570,30
<0,001
Частота амбулаторного 2,64±0,19 1,11±0,12 2,71±0,31 1,14±0,18
лікування за рік:
р <0,001 <0,001
Частота стаціонарного 1,57±0,15 0,43±0,11 1,38±0,18 0,38±0,15
лікування за рік:
р <0,001 <0,001
Дні непрацездатності за рік: р 36,83,49 12,51,81
<0,001 37,14,52 12,92,62
<0,001
Тривалість ремісії, місяці 7,750,50 9,81±0,44
р' <0,01
ХОЗЛ ІІІ ст. (n=19) (n=18)
Кількість загострень за рік: р 4,470,45 2,210,32
<0,001 3,830,35 1,780,17
<0,001
Частота амбулаторного 3,00±0,35 1,53±0,23 2,44±0,26 1,39±0,18
лікування за рік:
р <0,01 <0,001
Частота стаціонарного 1,47±0,26 0,68±0,20 1,39±0,18 0,33±0,11
лікування за рік:
р <0,05 <0,001
Дні непрацездатності за рік: р 42,44,87 17,82,35
<0,001 36,23,36 14,21,37
<0,001
Тривалість ремісії, місяці 6,26±0,15 7,33±0,29
р' <0,01
Примітки: 1. р – достовірність різниці показників до і після лікування;
2. р' - достовірність різниці показників після лікування між ЛК-1 і ЛК-2.

Summary
THE ROLE OF HALOAEROSOLTHERAPY IN IMPROVING THE "QUALITY OF LIFE" AT PATIENTS WITH CHRONIC OBSTRUCTIVE PULMONARY DISEASE
Lemko O.I.
The analysis of data from questionnaires of 136 patients with COPD of different severity, who underwent a course of rehabilitation treatment using haloaerosoltherapy (HAT) with standard and elevated haloaerosol intensity. The questioning was conducted one year after the course of treatment. It has been proved that rehabilitation treatment based on HAT contributes to the stabilization of the disease duration in patients with COPD, and the treatment with high aerosol intensity provides more pronounced positive effect, as evidenced by significant changes in the main criteria that determine the medical and economic efficacy of treatment (frequency of exacerbations, of outpatient and inpatient treatment, number of days of disability, etc.). In its turn, prolongation of the period of the remission of the disease provides improvement of patients’ "quality of life".

ДО ПИТАННЯ ПРО КОМОРБІДНУ ПАТОЛОГІЮ ПРИ ХРОНІЧНОМУ ОБСТРУКТИВНОМУ ЗАХВОРЮВАННІ ЛЕГЕНЬ ТА МОЖЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ГАЛОАЕРОЗОЛЬТЕРАПІЇ
Лемко І.С., Джупіна С.М., Безушко Т.Ю., Михайлова М.І.
ДУ «Науково-практичний медичний центр «Реабілітація» МОЗ України», м. Ужгород e-mail: rehab_uzh@ukr.net
Вступ. Хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) є важливою медико- соціальною проблемою, яка не втрачає своєї актуальності. За даними ВООЗ, ХОЗЛ сьогодні займає четверте місце у світі у структурі летальності, що складає 4,8 % усіх причин смерті. За даними «Дослідження глобальної шкоди від захворювань», до 2020 року цей показник підніметься на третю сходинку. Зростання захворюваності на ХОЗЛ пов’язане зі старінням населення, збільшенням кількості курців, особливо серед осіб молодого віку, промисловими забрудненнями, несприятливими умовами праці як у міській, так і сільській місцевості, контактом з димами, металами, вугіллям, іншим промисловим запиленням, хімічними випарами тощо. Однією з причин, що погіршують прогноз у хворих на ХОЗЛ, є наявність супутньої патології, яка закономірно зростає з віком з 10 % у 19 років до 80 % - у 80 років.
Мета. Оцінка ефективності галоаерозольтерапії (ГАТ) у хворих на ХОЗЛ у поєднанні з супутньою патологією.
Матеріали і методи. Було обстежено 158 хворих на ХОЗЛ, які проходили стаціонарне лікування в ДУ "НПМЦ "Реабілітація" МОЗ України, в т.ч. чоловіків – 58 %, а жінок – 42 %. Серед них осіб молодого віку (до 44 років) – 3 %, середнього (45-60 років) – 41 %, похилого (більше 61 року) – 56 %. Давність захворювання до 5 років відмічена у 64 хворих, 6-10 років - у 40 обстежених, 11-19 років - також у 31 хворого, а понад 20 років хворіли 23 пацієнтів.
Діагноз ХОЗЛ базувався на клінічній картині та підтверджувався даними спірометрії
- зменшення співвідношення ОФВ1/ФЖЄЛ < 0,7 після прийому бронхолітика короткої дії.

Дослідження проводились на апараті «Кардіо +» (Україна), при поступленні, в середині курсу лікування (на 10-11 день) та у день виписки. Визначали ФЖЄЛ, ОФВ1, ПОШвид, МОШ25, МОШ50, МОШ75, МОШ25-75, співвідношення ОФВ1/ФЖЄЛ.
Клінічна інтерпретація симптомів проводилась за тестом з оцінки ХОЗЛ (ТОХ) та модифікованої шкали для тяжкості задишки Медичної дослідницької ради (мМДР) - mМRС.
Результати. Розподіл пацієнтів за класифікацією Глобальної стратегії з діагностики, ведення та запобігання ХОЗЛ (GOLD), відповідно до тяжкості обмеження повітряного потоку (GOLD 1 - 4 пацієнтів з ОФВ1/ФЖЄЛ <0,7), груп АВСВ за оцінкою симптомів та ризику загострень, структура супутньої патології представлена в таблиці 1 і на рисунку 1.
Таблиця 1 - Розподіл пацієнтів відповідно до тяжкості обмеження повітряного потоку та оцінкою симптомів і ризику загострень

Групи пацієнтів GOLD 1
ОФВ 1 ≥ 80 %
від належного GOLD 2
50 % ≤ ОФВ1 < 80%
від належного GOLD 3
30 % < ОФВ1 < 50 %
від належного GOLD 4
ОФВ 1 < 30%
від належного
А 18 % (28) 3 % (5)
В 3% (5) 55 % (87)
С 14 % (22)
Д 7 % (11)




ССС ЛОР
ШКТ та ГБС

ОРА

Цукровий діабет

Інші












0% 20% 40% 60%


51%







Без супутньої патології Одне супутнє захворювання

24%






25%

Два і більше супутніх захворювань


Інші* - шкірні хвороби, захворювання щитовидної залози, хвороби сечовидільної системи, тощо; захворювання: ШКТ – шлунково-кишкового тракту, ССС – серцево- судинної системи, ГБС – гепатобіліарної системи; ОРА – опорно-рухового апарату.
Рисунок 1 - Структура супутньої патології у хворих на ХОЗЛ

Курс лікування ГАТ проводився за стандартною методикою. В перший день хворі перебували у середовищі з високодисперсним аерозолем кам’яної солі 15 хв., на другий - до 30 хв., на третій - до 45 хв.. З 4-го по 24-й день хворі щоденно отримували інгаляції аерозолю кам’яної солі протягом 60 хв. (крім неділі). Всього 20-21 сеанс.

Базову медикаментозну терапію ХОЗЛ призначали/корегували згідно з рекомендаціями GOLD 2017 та наказу МОЗ України № 555 від 27.06. 2013 р. «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при хронічному обструктивному захворюванні легень». Комплексна медикаментозна терапія включала також лікування супутньої патології.
Значне покращення наприкінці курсу лікування відмічено у 4,4 % (7) хворих: 3 пацієнтів гр. А, GOLD 1; 4 хворих – гр. В, GOLD 1. Середній вік цієї групи склав 54±4 роки, 85,7% (6) із них – жінки. Ніхто із них не палив, виникнення ХОЗЛ пов'язували з частими респіраторними інфекціями. У 4 осіб діагностована супутня ЛОР-патологія, 2 – без супутньої патології, 1 – доброякісна гіперплазія щитоподібної залози, еутіреоз. Після курсу ГАТ хворих перестав турбувати кашель та задишка при фізичному навантаженні. Дихання було везикулярним, хрипи не вислуховувались. ОФВ1 підвищився в середньому на 9 ±2,5%, зберігалась тільки незначна периферична обструкція.
З покращенням виписано 85,4 % (135) пацієнтів. Переважна більшість з них належали до гр. В, GOLD 2 – 60 % (80) та гр. А, GOLD 1 – 16,3 % (22) пацієнти. Середній вік склав 60±5 років, з них 57,8 % (78) – чоловіки, 42,2 % (57) - жінки. 56 % (76) пацієнтів ніколи не палили. В інших середній стаж паління склав 9,8±1,5 пачко-років. Серед курців на час лікування продовжували палити 27 хворих (45,7 %). Супутні захворювання знаходились в стадії ремісії або їх перебіг був добре контрольований медикаментозно.
Кашель зберігався у вигляді легкого покашлювання у 55 % (74) пацієнтів з виділенням незначної кількості слизового мокротиння (при поступленні скаржились на помірний кашель з виділенням в’язкого слизового/слизово-гнійного мокротиння 86,5 %
(116) пацієнтів). Характер дихання змінився з жорсткого на везикулярний 75,8 % (102) пацієнтів. Поодинокі сухі хрипи на форсованому видиху зберігались у 20,7 % (28) хворих (всі вони належали до гр. С, гр. Д). Зменшення задишки, достовірне покращення спірометричних показників відмічено у 80% (60) пацієнтів.
Без змін виписано 10,2 % (16) осіб: 3 хворих гр. А, GOLD 1; 1 - гр. А, GOLD 2; 7 -
гр. В, GOLD 2; 2 - гр. С, GOLD 2; 3 - гр. Д GOLD 3. Середній вік склав 66±3,5 років,   81,3%
(13) чоловіків, 18,7% (3) жінок. Стаж паління 21,4±3,6 пачко-років, 62,5% (10) з них продовжували палити. Структура супутніх захворювань включала: 2 пацієнтів - ЛОР- патологія, 2 – захворювання ШКТ, 6 – захворювання ССС, 6 - поєднання захворювань ССС та ШКТ, ГБС або сечовивідної системи. Всі пацієнти з супутньою патологією ССС (75 % цієї групи) потребували корекції медикаментозного лікування, в основному антигіпертензивних засобів, з урахуванням їх небажаних побічних ефектів щодо перебігу та посилення симптомів ХОЗЛ. Короткочасне підвищення артеріального тиску спостерігалось у 4 пацієнтів і не вимагало відміни ГАТ.
У 7 хворих гр. В, GOLD 2; 2 - гр. С, GOLD 2; 3 - гр. Д, GOLD 3 зберігався кашель з виділенням помірної кількості в’язкого мокротиння. У 3 пацієнтів зберігався слизово- гнійний характер мокротиння. Турбувала помірна (гр. В, GOLD 2 ) та досить значна ( гр. С, GOLD 2 , гр. Д, GOLD 3 ) задишка при фізичному навантаженні. Жорсткувате дихання, поодинокі сухі хрипи в легенях - в пацієнтів гр. В, GOLD 2. Жорсткувате або ослаблене

дихання з помірною кількістю сухих хрипів - в пацієнтів гр. С, GOLD 2, гр. Д, GOLD 3. Зміни спірометричних показників були недостовірними.
Висновки. Проведення ГАТ у хворих з коморбідною патологією не приводить до загострення останньої за умови її компенсації та відповідного базового лікування.
У хворих з ХОЗЛ, які мають супутню патологію, ГАТ є ефективною, приводить до полегшення клінічних симптомів та покращення функції зовнішнього дихання у переважної більшості пацієнтів (89,8 %). Доцільним є застосування комплексного підходу до лікування, направленого на корекцію та контроль проявів супутніх захворювань, з урахуванням небажаних побічних ефектів медикаментів щодо перебігу та посилення симптомів ХОЗЛ.
Summary
EFFECTIVENESS OF HALOAEROSOLTHERAPY AT PATIENTS WITH CHRONIC OBSTRUCTIVE PULMONARY DISEASE WITH COMORBID CONDITIONS
Lemko I.S., Dzhupina S.M., Bezushko T.Yu., Myhailova M.I.
Haloaerosoltherapy use at patients with comorbid pathology do not lead to the exacerbation of the last one in case of its compensation and appropriate base treatment.
The analysis of obtained statistical results revealed that haloaerosoltherapy appeared to be effective in the complex treatment of patients with COPD, which has a concomitant pathology. It leads to the relief of clinical symptoms and improvement of the external breathing function in the majority of patients (89.8 %). At the same time, due to high level of comorbidity, it is advisable to use an integrated approach to the treatment aimed at correcting and controlling the manifestations of comorbid conditions, taking into account undesirable side effects of medications on the clinical duration of COPD.

ОБҐРУНТУВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ГАЛОАЕРОЗОЛЬТЕРАПІЇ
ТА ФІТОЕЛЕКТРОАЕРОЗОЛЬНИХ СЕРЕДОВИЩ У МЕДИЧНІЙ РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ НА ПЕРСИСТУЮЧУ БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ
Александрович Т.А., Копинець І.І.
ДУ «Науково-практичний медичний центр "Реабілітація" МОЗ України», м.Ужгород e-mail: rehab_uzh@ukr.net
Вступ. Актуальність проблеми обумовлена необхідністю підвищення ефективності відновлювального лікування хворих на бронхіальну астму (БА), яка є одним із найбільш поширених хронічних захворювань дихальної системи. Схильність до прогресування з розвитком ускладнень, втрати працездатності, росту інвалідизації та смертності роблять це захворювання не тільки медичною, але і соціальною проблемою. Недостатня ефективність існуючих способів медикаментозної терапії і відсутність послідовної етапної системи реабілітації хворих на БА обумовлюють необхідність пошуку нових ефективних методів лікування, що є одним із основних завдань теоретичної і практичної медицини. Нез'ясованим залишається питання використання фітоорганічних речовин у штучних

аерозольних середовищах, а тому розробка лікувальних комплексів, які включали б фітосполуки окремо або ж у різних поєднаннях із галоаерозольтерапією (ГАТ) та враховували особливості порушень бронхіальної прохідності, є важливою, актуальною і необхідною.
Мета. Розробити нові лікувальні технології з використанням високодисперсного фітоелектроаерозольного середовища (ФЕА) в поєднанні з ГАТ для підвищення ефективності лікування хворих на БА з врахуванням особливостей порушень бронхіальної прохідності.
Матеріали і методи. Обстежено 120 хворих на персистуючу БА на базі клінічного підрозділу ДУ НПМЦ "Реабілітація" МОЗ України в місті Ужгород. Для оцінки стану бронхолегеневої системи проводили клінічні та загальноприйняті лабораторні дослідження, визначення функції зовнішнього дихання (ФЗД) на мікропроцесорній системі
«Кардіо+» (Україна). Оцінювались наступні показники – ФЖЄЛ (форсована життєва ємність легень), ОФВ1 (об’єм форсованого видиху за 1 секунду), МОШ25 (максимальна об’ємна швидкість в точці 25 до ФЖЄЛ), МОШ50 та МОШ75.
Високодисперсний ФЕА створювався за авторським методом у "Кліматооздоровчій камері" за допомогою групового генератора електроаерозолей (а.с. № 314527) шляхом розпилення дванадцятикомпонентного фітоекстракту. ГАТ проводилась за стандартною методикою (20 сеансів на курс). Для лікування хворих на БА застосовувалось два лікувальні комплекси (ЛК). ЛК-1 - 54 хворих (контрольна група), які отримували тільки курс ГАТ; ЛК-2 (66 хворих) включав курс високодисперсного ФЕА у поєднанні з ГАТ.
Результати. На основі результатів клініко-функціональних досліджень у хворих на БА виявлено різноманітний спектр порушень бронхіальної прохідності та легеневої вентиляції. Важкість обструктивних порушень оцінювалась залежно від величини ОФВ1. Частіше на початку лікування виявлялися помірні порушення ФЗД – при ОФВ1 в межах 60- 80 % від належних величин (64 % обстежених), дещо рідше – значні зміни вентиляції при ОФВ1 менше 60 % від належних величин (36 % хворих). Моніторинг клінічної картини, стану бронхіальної прохідності, використання фармакопрепаратів у обстежених хворих показав їх відповідність сучасним уявленням про форму, перебіг і фазу основного захворювання.
У хворих на персистуючу БА одразу після проведеного лікування за ЛК-1 спостерігалось покращення клінічного стану хворих, що проявилось ліквідацією нападів ядухи у 58 % хворих, утрудненого дихання - у 69 %, сухого кашлю - у 80 %, а вологого - у 46 %. Під впливом ЛК-2 також відбулись позитивні зміни клінічних проявів БА. Ефект лікування був дещо більш виражений, ніж при використанні ЛК-1. Так, напади ядухи зникли в 60 % випадків, причому важкі напади зникли повністю, а напади середньої інтенсивності - в 81 % випадків, у 84 % хворих зникло утруднене дихання. Сухий кашель припинився у всіх хворих, а вологий - у 52 % обстежених. В кінці курсу лікування у 62 % хворих сухі хрипи не прослуховуються. При використанні обох ЛК спостерігалося зменшення прийому хворими медикаментів швидкої допомоги.

При використанні ЛК-1 і запропонованого ЛК-2 спостерігалась позитивна динаміка вентиляції легень, приріст показників ФЗД становив 3,8-9,7 % при застосуванні ЛК-1 і 9,9- 13,0 % - після ЛК-2, що підтверджує клінічні дані.
Відмічено також достовірне покращення бронхіальної прохідності як у проксимальних, так і в дистальних відділах. Приріст показників МОШ25 становив 5,6 % для ЛК-1 і 12,8 % - для ЛК-2, приріст показників МОШ50 на 5,3 % для ЛК-1 і 12,1 % - для ЛК-2, приріст показників МОШ75 на 5,2 % для ЛК-1 і 11,7 % - для ЛК-2.
Загальну ефективність лікування оцінювали комплексно шляхом співставлення клінічних, функціональних, лабораторних даних при поступленні хворих та в кінці лікування. Зникнення основних симптомів, які визначають важкість перебігу   захворювання (напади ядухи, кашель, утруднене дихання тощо), достовірна динаміка ФЗД та лабораторних показників оцінювались як значне покращення, зникнення нападів ядухи й зменшення вираженості інших клінічних симптомів та суттєвий ріст показників вентиляції легень - як покращення.
Під впливом обох ЛК понад 80 % хворих на персистуючу БА після курсу лікування виписувались із покращенням та значним покращенням, з певною перевагою за окремими показниками при використанні високодисперсного ФЕА, що дозволяє ефективно поєднувати два методи лікування.
Висновки. Доведена висока ефективність використання ФЕА у поєднанні з використанням ГАТ при лікуванні хворих на персистуючу БА, що проявляється позитивною динамікою клінічних проявів захворювання та показників ФЗД. Нові технології відновлювального лікування з використанням ФЕА впливають на зменшення бронхіальної обструкції у хворих на БА, що підтверджується покращенням вентиляції легень із нормалізацією прохідності як в проксимальних, так і в середніх та дистальних відділах бронхіального дерева, а також зменшенням обсягів використання медикаментозної терапії швидкої допомоги.
Summary
BACKGROUND FOR THE USE OF HALOAEROSOLTHERAPY
AND PHYTOELECECTROAEROSOLS IN MEDICAL REHABILITATION OF PATIENTS WITH PERSISTENT BRONCHIAL ASTHMA
Aleksandrovich T.A., Kopinets І.І.
It has been found that phytoelectroaerosol therapy positively influences on the clinical manifestations of bronchial asthma, improves bronchial permeability and lungs ventilation. It was proved that the elaborated microclimate has broncholythic effect, strengthens the muscular clirence, and insures prolonged anti-inflammatory effect. So, the proposed treatment technologies are adequate and pathogenetically substantiated for treatment and rehabilitation of patients suffering from bronchial asthma.

НОВІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЯКОСТІ ЖИТТЯ У ХВОРИХ
НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ ПІД ВПЛИВОМ ГАЛОЕАРОЗОЛЬТЕРАПІЇ
Александрович Т.А.1, Чемет О.А.2, Головацький Т.А.1, Безушко Т.О.1
1ДУ «Науково-практичний медичний центр «Реабілітація» МОЗ України», м. Ужгород
2Департамент охорони здоров’я Закарпатської ОДА e-mail: rehab_uzh@ukr.net
Вступ. Стан здоров’я у хворих на бронхіальну астму (БА) прийнято оцінювати не тільки з позицій вираженості патологічного процесу, але й з погляду впливу хвороби на самообслуговування, побутову та соціальну активність пацієнта. Дослідження якості життя стало невід’ємним елементом сучасної медицини.
Якість життя – це інтегральна характеристика фізичного, психологічного, емоційного і соціального функціонування хворого, яка заснована на його суб’єктивному сприйнятті і характеризує задоволення людини рівнем свого добробуту. Якість життя, яка пов’язана зі здоров’ям характеризує зміни фізичного, емоційного і соціального добробуту хворого під впливом хвороби, відображає вплив захворювання та його лікування на вагомі аспекти життя пацієнта з його позицій.
Мета. Оцінити зміни якості життя у хворих на БА з персистуючим перебігом середньої важкості під впливом галоаерозольтерапії (ГАТ).
Матеріали і методи. В умовах клініки ДУ «Науково-практичний медичний центр
«Реабілітація» було обстежено 360 хворих на персистуючу БА середньої важкості, частково контрольовану. Курс лікування включав сеанси ГАТ, які проводились за стандартною методикою (20 сеансів на курс). Сеанси ГАТ проводились у відповідно обладнаних приміщеннях, концентрація і дисперсність аерозолю контролювались за допомогою спеціально розробленого лазерно-оптичного пристрою. Хворі знаходились на базовій медикаментозній терапії. Якість життя у пацієнтів на БА оцінювали за тестом Euro Qol-5D, у відповідності до якого для кожного пацієнта відмічався рівень порушень здоров’я за кожною з п’яти складових з оцінкою за візуально-аналоговою шкалою, яка відображала якість життя опитуваного на даний момент.
Результати. Встановлено, що найчастіше пацієнти відзначали дискомфорт – задишку, проблеми з повсякденною активністю, утруднення пересування у просторі, зміни настрою у вигляді тривоги або ж депресії. У більшості хворих ці прояви були помірними. Незначна частина хворих мала певні проблеми з самообслуговуванням, той чи інший вид відхилень фіксували 92,2 % пацієнтів. У опитаних хворих також часто спостерігались: зниження повсякденної активності (80,6 %), обмеження пересування у просторі (61,7 %), дискомфорт або задишка (64,1 %); рідше мали місце утруднення, що пов’язані із самообслуговуванням (33,6 %). Якість життя за візуально-аналоговою шкалою респонденти оцінили в середньому на 54,7±4,1 балів.
Після курсу ГАТ відхилення у здоров’ї фіксували 79,6 % хворих, при цьому зниження повсякденної активності спостерігалось у 72,5 %, можливості пересування у

просторі – у 56,4 % випадків, менший відсоток пацієнтів (52,8 %) турбували дискомфорт і задишка та утруднення, пов’язані із самообслуговуванням (26,8 % пацієнтів). Незважаючи на значні індивідуальні коливання показника, в середньому по групі обстежених якість життя за візуально-аналоговою шкалою після курсу ГАТ достовірно покращилась і становила 62,7±2,3 балів (р<0,05).
Висновки. Проведений аналіз показав, що застосування ГАТ   в комплексному відновлювальному лікуванні хворих на БА має позитивний вплив на якість життя хворих. В подальшому, керуючись параметрами якості життя, можлива розробка диференційованих підходів до вибору алгоритмів реабілітації хворих на БА на основі використання ГАТ.
Summary
NEW ASPECTS OF STUDY OF BRONCHIAL ASTHMA PATIENTS QUALITY OF LIFE UNDER THE INFLUENCE OF SPELEOTHERAPY
Aleksandrovych T.A., Chemet O.A., Holovatski T.A., Bezushko T.O.
The results of complex assessment revealed that the use of haloaerosoltherapy in the complex treatment of patients with bronchial asthma has a positive effect on the quality of life of patients. In the future, guided by the parameters of the quality of life, it is possible to develop differentiated approaches to the choice of algorithms for the rehabilitation of patients with asthma based on the use of haloaerosoltherapy.

ДОСВІД ВИВЧЕННЯ ВІДДАЛЕНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ МЕТОДОМ ГАЛОАЕРОЗОЛЬТЕРАПІЇ
Лемко І.С., Александрович Т.А., Головацький Т.А.
ДУ «Науково-практичний медичний центр «Реабілітація» МОЗ України», м. Ужгород e-mail: isl@rehab.uzhgorod.ua
Вступ. Бронхіальна астма (БА) як захворювання, що має схильність до прогресування, призводить до стійкого обмеження всіх аспектів нормального життя людини - фізичних, психічних, соціальних. При цьому зникнення (послаблення) симптоматики і нормалізація клініко-лабораторних показників є головним із завдань. Метою лікування БА є підвищення якості життя хворого. Адже первинна інвалідність по БА становить по Україні – 1,7 на 10 тисяч дорослого населення, з тенденцією до її омолодження. Серед причин зростання недостатня діагностика, недотримання стандартів в обстеженні і веденні хворих на БА. Крім того, в окремих регіонах України спостерігається несприятлива екологічна обстановка. Тому питання лікування хворих на БА становить актуальну проблему.
У реабілітаційному відновлювальному лікуванні БА застосовується галоаерозольтерапія (ГАТ), основою якої є вплив штучних середовищ аерозолю кам`яної солі.
Мета. Провести комплексну оцінку ефективності застосування ГАТ у хворих на БА різного ступеню важкості у віддаленому періоді, через 9-12 місяців після лікування.

Матеріали і методи. У 225 хворих на БА через 9-12 місяців після лікування із застосуванням ГАТ за новими технологіями в стаціонарних умовах проведено анкетування за місцем проживання, дані якого завірялись лікарем, у якого спостерігався хворий. До поступлення на лікування хворі знаходились на базовій медикаментозній терапії. Курс лікування включав сеанси ГАТ, які проводились за стандартною методикою (20 сеансів на курс). Сеанси ГАТ проводились у відповідно обладнаних приміщеннях, концентрація і дисперсність аерозолю контролювались за допомогою спеціально розробленого лазерно- оптичного пристрою. Також до аналізу залучено результати обстеження хворих, які прибували на повторне лікування через 10-12 місяців. Анкету адаптовано для визначення ефекту реабілітаційного лікування (17 пунктів запиту), статистична обробка виконана за допомогою статистичних програм Excel.
Результати. Результати аналізу найбільш важливих параметрів стану здоров`я хворих на БА представлено в таблиці. Показники оцінювались протягом року до курсу ГАТ та за такий же період після лікування.
В цілому, ГАТ приводить до значного покращення в перебігу захворювання. У віддаленому періоді простежено вірогідне зменшення (більш, ніж в 2 рази) частоти нападів ядухи, загострень, а в результаті такого суттєвого покращення достовірно зменшується термін непрацездатності (на 42 %), йде зменшення частоти амбулаторного (в 2 рази) та стаціонарного (на 45 %) лікування.
Аналіз використаних показників в залежності від важкості перебігу БА характеризували класифікаційний розподіл хворих, для легкого перебігу значення були меншими ніж при БА середнього ступеню важкості, а останні були меншими, ніж при важкій астмі (див. табл.). Це стосується терміну непрацездатності, частоти амбулаторного і стаціонарного лікування, частоти загострень та нападів ядухи. Вірогідність різниці між групами була очевидною, тому не приводиться.
В результаті лікування в усіх виділених групах відбувається значне покращення перебігу БА, достовірно, на 30 % при легкій БА, на 41 % при середньоважкій і на 56 % при важкій БА зменшується кількість тимчасової втрати працездатності. Різко зменшується в усіх групах частота нападів ядухи, судячи з середніх значень, визначених через 12 місяців, отриманий при реабілітації ефект зберігається. Важливо, що достовірно зменшується частота загострень, що разом з попередніми сприятливими змінами дає змогу всім хворим вірогідно рідше звертатися до лікарської допомоги і лікування в амбулаторних або стаціонарних умовах (див. табл.).
Проаналізовано використання хворими різновидів медикаментозного лікування при реабілітації та у віддаленому періоді. Під час лікування відбувається корекція медикаментозних складових базової терапії.

Таблиця – Аналіз ефективності віддалених результатів застосування галоаерозольтерапії у хворих на БА



Показники Обстежені групи хворих:
всі хворі на БА (n=225) легка персистуюча БА (n=40) середньої важкості персистуюча
БА (n=125) важка персистуюча БА (n=60)
Дні непрацездатності:
до курсу ГАТ 53,50+5,07 34,00+5,81 56,81+5,97 76,04+4,56
після курсу ГАТ 30,38+4,83 21,30+5,14 32,20+4,57 44,30+3,50
Частота амбулаторного лікування
до курсу ГАТ 3,78+0,21 2,69+0,20 3,67+0,26 4,69+0,58
після курсу ГАТ 1,93+0,25 1,51+0,11 1,82+0,11 2,59+0,41
Частота стаціонарного лікування
до курсу ГАТ 2,26+0,33 2,18+0,58 2,24+0,18 2,75+0,16
після курсу ГАТ 1,31+0,09 0,87+0,23 1,32+0,10 1,48+0,11
Частота загострень
до курсу ГАТ 4,27+0,21 3,08+0,22 4,23+0,32 5,22+0,3
після курсу ГАТ 2,05+0,11 1,53+0,12 1,74+0,11 2,41+0,15
Частота нападів ядухи
до курсу ГАТ 4,46+0,23 2,41+0,27 3,78+0,35 5,69+0,29
безпосередньо після курсу ГАТ 1,58+0,19 0,87+0,21 1,13+0,24 1,75+0,28
через 12 місяців після курсу
ГАТ 1,87+0,11 0,43+0,12 1,21+0,25 2,24+0,33
Примітка: Динаміка всіх даних, наведених в таблиці, статистично вірогідна (р<0,05).
Висновки. Аналіз одержаних результатів з комплексної оцінки ефективності застосування ГАТ у хворих на БА різного ступеню важкості за віддаленими результатами лікування показав, що ГАТ приводить до значного покращення перебігу захворювання, яке супроводжується зменшенням частоти нападів ядухи, загострень, суттєвим скороченням терміну непрацездатності, частоти амбулаторного та стаціонарного лікування.
Summary
EXPERIENCE OF STUDY OF DELAYED RESULTS OF TREATMENT OF PATIENTS WITH BRONCHIAL ASTHMA USING HALOAEROSOLTHERAPY
Lemko I.S., Aleksandrovych T.A., Holovatski T.A.
The results of complex assessment of the effectiveness of haloaerosoltherapy at patients with bronchial asthma of different severity according to the remote results of treatment were analyzed. It was revealed that haloaerosoltherapy promotes significant improvement in the

duration of the disease, which is accompanied by a decrease in the frequency of dyspnea attacks, exacerbations, a significant reduction in the number of days of incapacity for work, the frequency of outpatient and inpatient treatment.

ЗМІНИ ПОКАЗНИКІВ АНТИОКСИДАНТНОГО ЗАХИСТУ У ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ ПІД ВПЛИВОМ КОМБІНОВАНОЇ
ГАЛОАЕРОЗОЛЬТЕРАПІЇ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ВАЖКОСТІ ПЕРЕБІГУ ХВОРОБИ
Александрова М.Я.2, Любка Л.В.1, Александров О.Ю.2
1ДУ «НПМЦ “Реабілітація” МОЗ України», м. Ужгород;
2ДВНЗ «Ужгородський національний університет» e-mail: rehab_uzh@ukr.net
Вступ. Розвиток і прогресування бронхіальної астми (БА) є наслідком великої кількості етіопатогенетичних механізмів, що проявляється поліморфізмом клінічних проявів та різною вираженістю патологічного процесу. Серед них певна роль належить порушенням мінерального гомеостазу, який   вважають окремою ланкою забезпечення цілісності функціонування організму. Деякі мікроелементи крові відображають активність цілого ряду ферментів, а їх вплив на клітинному рівні тісно пов’язаний з концентрацією білків, що виконують транспортну функцію в сироватці крові забезпечуючи антиоксидантний захист (АОЗ).
Мета. Вивчити показники системи АОЗ у хворих на персистуючу бронхіальну астму в залежності від важкості перебігу захворювання та базисної протизапальної терапії з розробкою диференційованого комплексного лікування з використанням галоаерозольтерапії (ГАТ).
Матеріали і методи. Обстежено 150 хворих на персистуючу БА середньо-важкого (126 хворих) та важкого (24 хворих) перебігу у фазі ремісії, що знаходились на лікуванні в ДУ «НПМЦ “Реабілітація” МОЗ України», м. Ужгород. Для верифікації діагнозу та оцінки важкості перебігу захворювання вивчали симптоми хвороби, показники функції зовнішнього дихання та результати лабораторних досліджень. Загально-клінічні обстеження включали загальний аналіз крові, харкотиння, біохімічне дослідження крові з оцінкою функціонування системи АОЗ на основі визначення активності металоензимів- антиоксидантів церулоплазміну (Цп) та насиченості трансферину (Тф) залізом. В залежності від важкості перебігу та застосування базисної протизапальної терапії, хворі були поділені на 4 групи: І група (n=24) - хворі на важку персистуючу БА, які в якості базової протизапальної терапії отримували системні кортикостероїди. В ІІ групу (n=66) ввійшли хворі на персистуючу БА середньо-важкого перебігу, які використовували топічні кортикостероїди у низьких та середніх дозах (від 250 до 750 мкг/добу). В ІІІ групу (n=30) ввійшли хворі на персистуючу БА середньо-важкого перебігу, які використовували топічні кортикостероїди у високих дозах (750 – 1000 мкг на добу). IV групу (n=30) склали хворі на персистуючу БА середньо-важкого перебігу, які не приймали кортикостероїди з особистих міркувань. На підставі виявлених клініко-лабораторних порушень у хворих на БА, було запропоновано два лікувальні комплекси (ЛК). ЛК-1 - традиційне лікування, основою

якого було призначення ГАТ на фоні звичної протизапальної терапії. В ЛК-2 поряд з традиційним лікуванням додатково призначено вітамінно-мінеральний комплекс та препарат заліза з метою корекції виявленого дисбалансу в системі АОЗ.
Результати дослідження. У всіх хворих на БА, незалежно від ступеню важкості та прийому кортикостероїдів, встановлено достовірне підвищення активності церулоплазміну з одночасним зниженням насиченості трансферину залізом порівняно з контролем. Відповідно до змін Цп та Тф, коефіцієнт Цп/Тф був підвищений у всіх групах хворих без достовірної різниці між групами обстежених. В ході лікування вивчено динаміку вказаних показників системи АОЗ з розрахунком коефіцієнту їх співвідношення (таблиця).
Таблиця - Активність металоензимів-антиоксидантів у хворих на персистуючу БА в залежності від базисної протизапальної терапії в процесі лікування


Показники Контроль (n=25) Групи хворих
І група
(n=24) ІІ група
(n=66) ІІІ група
(n=30) IV група
(n=30)
ЛК 1
Церулоплазмін, 38,8±0,8* 37,7±0,6 38,2±0,8 36,0±0,9
мг% 28,5±0,9 35,6±0,7* 33,6±0,6* 33,14±0,9* 32,45±0,7*
р <0,05 <0,001 <0,05 <0,001
Насиченість Тф 37,1±1,2 22,3±0,9 23,6±0,6 23,3±0,6 24,7±0,8
залізом,% 23,2±1,3* 25,4±0,8* 24,67±1,2* 25,3±0,7*
Коефіцієнт Цп / 1,75±0,06 1,60±0,07* 1,64±0,03 1,46±0,06
Тф 0,77±0,01 1,53±0,08* 1,32±0,06* 1,34±0,08* 1,21±0,07*
р <0,05 <0,001 <0,002 <0,002
ЛК 2
Церулоплазмін, 39,3±0,8* 37,4±0,8* 38,3±0,7* 36,1±0,9*
мг% 28,5±0,9 34,3±0,45* 32,5±0,7* 33,03±0,8* 31,8±0,9*
р <0,05 <0,001 <0,001 <0,001
Насиченість Тф залізом,%
р
37,1±1,2 22,2±0,8*
25,0±1,1* 23,7±1,3*
31,9±1,5*
<0,001 23,4±0,7*
27,02±0,6*
<0,002 24,4±0,5*
34,2±0,5*
<0,001
Коефіцієнт Цп / 1,77±0,08* 1,58±0,03 1,63±0,09* 1,47±0,06*
Тф 0,77±0,01 1,37±0,05* 1,12±0,08* 1,22±0,07* 0,92±0,07*
р <0,05 <0,001 <0,001 <0,001
Примітки:
1. В чисельнику – значення до лікування; в знаменнику – після лікування;
2. р – достовірність різниці між показниками до і після лікування;
3. *- достовірна різниця порівняно з контролем.
Аналіз змін показників АОЗ проводився з урахуванням важкості перебігу хвороби, базисного протизапального лікування та застосованого ЛК. Так, у хворих І-ї групи під

впливом лікування відмічено достовірне зниження рівня церулоплазміну після обох ЛК, однак без достовірної різниці між ними.
Разом з тим, достовірної динаміки змін насиченості Тф залізом не спостерігалось, що свідчить про більш виражені зміни в системі обміну заліза, що спричиняє певний вплив на систему АОЗ. Не дивлячись на це, під впливом обох ЛК коефіцієнт Цп/Тф достовірно знижувався, що вказує на деяке зниження напруженості в системі АОЗ.
Дещо інші, більш виражені зміни досліджуваних показників спостерігались у хворих ІІ-ї групи. В процесі відновлювального лікування спостерігалося достовірне зниження рівня Цп після використання обох лікувальних комплексів, але достовірної різниці між ними не відмічено. Однак, на відміну від І-ї групи (важкий перебіг БА), після застосування ЛК-2 зросла насиченість Тф залізом з достовірною різницею між показниками після лікування за ЛК-1 та ЛК-2 (р1-2<0,05). Водночас, відмічено достовірні зміни коефіцієнта Цп/Тф у хворих після обох ЛК, хоча після ЛК-2 відношення Цп/Тф знижувалось більш суттєво (різниця між ЛК-1 та ЛК-2 достовірна, р1-2<0,05), що свідчить про позитивний вплив вітамінно-мінеральних сполук в комплексі з ГАТ на стан антиоксидантного захисту   і здійснює позитивний вплив на перебіг захворювання.
Аналогічна динаміка показників АОЗ мала місце у хворих на персистуючу БА середньо-важкого перебігу на фоні прийому високих доз топічних кортикостероїдів (ІІІ-ї група). У хворих IV-ї групи після застосування різних ЛК відмічено також позитивну динаміку змін рівня металоензимів-антиоксидантів. Так, рівень Цп достовірно зменшився після застосування обох ЛК, однак достовірних відмінностей між рівнями церулоплазміну після ЛК-1 та ЛК-2 не виявлено. Насиченість залізом Тф достовірно зросла лише у хворих після ЛК-2, з достовірною різницею між ЛК (р1-2<0,05). Коефіцієнт Цп/Тф зменшився після застосування обох ЛК з достовірною різницею між ними (р1-2<0,001).
Висновки. Аналіз динаміки показників системи антиоксидантного захисту показав, що у хворих на   персистуючу БА під   впливом ГАТ   відбуваються позитивні зміни рівня металоензимів-антиоксидантів. Встановлено позитивний вплив комбінованої ГАТ на динаміку насиченості залізом трансферину крові та рівень церулоплазміну сировати крові, особливо у хворих на БА середньо-важкого перебігу на фоні прийому топічних кортикостероїдів в якості базисної терапії в середньо терапевтичних дозах. Однак, відмінностей між динамікою вказаних показників у хворих з важким перебігом захворювання після застосування різних ЛК не спостерігалось, що свідчить про більш виражені зміни в системі АОЗ у даної категорії хворих та потребує більш тривалого лікування.
Summary
CHANGES OF ANTIOXIDANT PROTECTION INDICATORS IN BRONCHIAL ASTHMA PATIENTS UNDER THE INFLUENCE OF COMBINED HALO-AEROSOL THERAPY
IN PATIENTS WITH DIFFERENT DISEASE SEVERITY
Alekszandrova M.Y.2, Luibka L.V.1, Alekszandrov A.Y.2
Analysis of the dynamics of indicators of antioxidant protection has shown that patients with persistent bronchial asthma under the influence of halo-aerosol therapy have positive

changes in the level of metal antioxidants. We established the positive effect of combined halo- aerosol therapy on the dynamics of iron saturation of blood transferrin and the level of ceruloplasmin in blood serum, especially in patients with moderate to severe BA, who taking topical corticosteroids as baseline therapy. However, the differences between the changes of these parameters in patients with severe flow of the disease after the application of different treatment was not observed, which indicates more pronounced changes in the antioxidant protection system in this category of patients and requires longer treatment.

ЗМІНИ ПОКАЗНИКІВ ОКИСЛЮВАЛЬНОГО ГОМЕОСТАЗУ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНЕ ОБСТРУКТИВНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ ПІД ВПЛИВОМ
ГАЛОАЕРОЗОЛЬТЕРАПІЇ
Габор М.Л., Решетар Д.В., Кополовець Т.І.
ДУ «Науково-практичний медичний центр «Реабілітація» МОЗ України», м. Ужгород e-mail: rehab_uzh@ukr.net
Вступ. В даний час відомо, що хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) відноситься до числа найпоширеніших захворювань людини і є важливою медичною та соціально-економічною проблемою сьогодення. З метою удосконалення діагностичних і лікувальних можливостей при ХОЗЛ за останні роки дуже активно ведеться пошук маркерів, які б дозволили в повному обсязі оцінити активність запального процесу в бронхо-легеневій системі. За даними літератури, в якості одного із таких маркерів можуть розглядатись активні форми кисню (АФК), яким відводиться “ключова роль” в молекулярних механізмах патогенезу ХОЗЛ. З однієї сторони вони є необхідним компонентом антибактеріального захисту, а з іншої - при їх гіперпродукції активуються процеси перекисного окислення ліпідів (ПОЛ), які сприяють мембранодеструкції, посилюється секреція слизу бронхіальними залозами, погіршується функція війчастого епітелію, знижується активність ß2-адренорецепторів слизової бронхів і підвищується активність холінергічних структур, що веде до розвитку бронхообструкції.
Мета. Вивчити особливості впливу галоаерозольтерапії (ГАТ) на процеси окислювального гомеостазу у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень легкого та середньо-тяжкого перебігу на етапі відновлювального лікування.
Матеріали і методи. Обстежено 67 хворих на ХОЗЛ І-ІІ ступеню важкості поза періодом загострення, віком від 27 до 67 років, з них 33 пацієнти з легким перебігом ХОЗЛ і 34 хворі - з ХОЗЛ ІІ ст. В групу контролю увійшло 26 практично здорових осіб цього ж віку.
Стан окислювального гомеостазу аналізували за вмістом продуктів ПОЛ: первинних (ізольованих подвійних зв’язків - ІПЗ, дієнових кон’югат - ДК), проміжних (кетодієнів - КД), вторинних (малонового диальдегіду - МДА) та кінцевих (основ Шифа - ОШ), а також за показниками ферментативної та неферментативної ланок системи антиоксидантного захисту (АОЗ): супероксидисмутази (СОД) і каталази (Кат), рівнем перекисного гемолізу еритроцитів (ПГЕ) та вмістом церуплазміну (ЦП). В якості біологічного середовища для дослідження було вибрано, окрім сироватки та еритроцитів крові, конденсат видихуваного

повітря (КВП) та слина. Визначення вмісту продуктів ПОЛ та стану АОЗ проводилось спектрофотометричним методом до та після курсу ГАТ.
Галоаерозольтерапія проводилась згідно двох основних режимів: лікувальний комплекс 1 (ЛК-1) – стандартний, що включав 18-20 щоденних 60-хвилинних сеансів ГАТ та ЛК-2 – з підвищеним галоаерозольним навантаженням за рахунок двох щоденних 30-хвилинних сеансів. Результати. Аналіз отриманих даних до лікування показав, що у хворих на ХОЗЛ навіть поза періодом загострення наявні характерні ознаки розвитку оксидантного стресу (ОС), які проявлялись значною інтенсивністю окисних реакцій з надмірним накопиченням продуктів ПОЛ. Причому, інтенсивність нагромадження їх в різних біологічних середовищах не залежала суттєво від важкості перебігу хвороби і була достовірно вищою порівняно з контролем. Зокрема, у крові більшості обстежених, мало місце значне (в 1,4- 1,8 рази), підвищення вмісту первинних, проміжних та кінцевих його продуктів порівняно з контролем на тлі нормального рівню МДА. При цьому інтенсивність накопичення в крові ІПЗ, ДК, КД дещо нижча, ніж ОШ. Якщо вміст ІПЗ, ДК, і КД зростав у крові в 1,2-1,4 рази ( р<0,01), то рівень ОШ - в 1,8 рази (р<0,001). Вміст МДА коливався в широких межах, що і нівелювало середній його показник. Так, в 35,6% випадків рівень МДА був в межах
норми, в 47,2% обстежених реєструвались підвищені його значення, а в 17,2% - знижені.
Аналіз показників ПОЛ в КВП, який характеризує активність запального процесу в трахео-бронхіальному дереві, виявив суттєву активацію процесів ліпопероксидації, причому ІПЗ зростав в 1,2 рази (р 0,05), ДК і КД - в 1,3 рази (р0,05), а ОШ - в 1,6 рази (р0,05). Достовірне підвищення показників ПОЛ виявлено також у слині. Така активація процесів ліпопероксидації в різних біологічних середовищах свідчить про наявність в організмі хворих на ХОЗЛ системного персистуючого ОС навіть поза гострим періодом хвороби.
Водночас, активація процесів ліпопероксидації супроводжувалась недостатнім пригніченням активності АОЗ. Останнє проявлялось достовірним зниженням в еритроцитах крові активності СОД в 1,7 рази (р0,001), каталази в 1,5 рази (р 0,01), рівню ПЕГ в 1,3 рази (р0,01) і вмісту ЦП - в 1,2 рази (р0,05) та в 1,4 рази в слині (р0,01).
В цілому, застосування ГАТ у обстежених хворих сприяло оптимізації процесів ліпопероксидаціїї, хоч вираженість позитивних змін показників системи ПОЛ-АОЗ залежала як від біологічного середовища в якому проводять їх дослідження, так і від застосованого ЛК. Зокрема, в слині відмічено достовірне зниження інтенсивності накопичення продуктів ПОЛ з повною нормалізацією всіх досліджуваних параметрів. Однак, в крові після ЛК-1 більшість досліджуваних показників ліпопероксидації залишались дещо вище контролю, а при застосуванні ЛК-2 з підвищеним галоаерозольним навантаженням – вони нормалізувались. В КВП позитивна динаміка показників ПОЛ була більш вираженою. Після ЛК-1 дещо підвищеними залишались рівні ІПЗ, КД і ОШ, а після курсу лікування за ЛК-2 дані показники досягали рівню контролю. Зазначені зміни показників системи ПОЛ в крові та КВП свідчать про деяке збереження активності запального процесу в трахеобронхіальному дереві та залишкові порушення окислювального гомеостазу у хворих на ХОЗЛ при використанні стандартного режиму ГАТ (ЛК-1).

Поряд з цим, курс ГАТ сприяє підвищенню активності АОЗ. Відмічено достовірне підвищення рівню ЦП як в крові, так і у слині та зростання активності СОД, каталази та рівню ПГЕ в еритроцитах крові. Доречно відмітити, що при застосуванні ЛК-1 всі вказані показники не досягали норми і залишались нижчими порівняно з контролем в 1,2-1,3 рази (р<0,05). При використанні ЛК-2 відмічено нормалізацію активності СОД при знижених рівнях інших показників АОЗ. Дана ситуація в прогностичному плані є несприятливою, оскільки може бути підґрунтям для наступних загострень ХОЗЛ та диктує необхідність розробки нових лікувальних технологій.
Висновки. Застосування ГАТ у хворих на ХОЗЛ І-ІІ ст. тяжкості, сприяє оптимізації процесів у системі ПОЛ-АОЗ, з більшою вираженістю позитивних змін досліджуваних параметрів після застосування режимів ГАТ з підвищеним галоаерозольним навантаженням. Порушення АОЗ важче піддаються корекції за допомогою ГАТ, що може свідчити про їх первинний характер та визначає необхідність додаткового застосування інших лікувальних впливів. Одночасне тестування біохімічних показників ПОЛ в крові, слині та КВП може бути використано в якості діагностичних та прогностичних маркерів активності запального процесу, критерію тяжкості перебігу захворювання та ефективності реабілітаційних заходів.
Summary
THE CHANGES IN OXIDATIVE HOMESOSTASIS INDICES AT PATIENTS WITH CHRONIC OBSTRUCTIVE PULMONARY DISEASE UNDER THE INFLUENCE OF HALOAEROSOLTHERAPY
Gabor M.L., Reshetar D.V., Kopolovets T.I.
In patients with chronic obstructive pulmonary disease (COPD) of light and moderate severity, beyond the acute period, the intensity of lipoperoxidation remains increased. It does not significantly depends on the severity of the disease. These changes are observed in different biological media (blood, condensate of exhaled air, saliva) and are associated   by depression of the antioxidant defense system. The usage of haloaerosoltherapy leads to the recovery of oxidative-antioxidant balance, with more pronounced positive changes in the detected parameters after prescription the regime of haloaerosoltherapy with increased concentration of aerosol.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ КОМПЛЕКСІВ
НА ОСНОВІ ГАЛОАЕРОЗОЛЬТЕРАПІЇ У ХВОРИХ НА ПСОРІАТИЧНУ ХВОРОБУ
Вантюх Н.В., Гайсак М.О., Кополовець Т.І., Небесник О.І.
ДУ «Науково-практичний медичний центр “Реабілітація” МОЗ України» e-mail: rehab_uzh@ukr.net
Вступ. Патологічний процес при псоріазі (Пс) має системний характер, внаслідок чого, поряд зі шкірою та її дериватами, спостерігається ураження внутрішніх органів, що зумовило появу терміну – псіоратична хвороба (ПХ). Поєднання Пс із захворюваннями органів травлення (ОТ) зустрічається найчастіше, що сприяє опосередкованому погіршенню імунних зрушень –

провідних при псоріатичній хворобі. Сучасне медикаментозне лікування Пс не завжди здатне зупинити прогресування хвороби, справляє певні побічні дії, в тому числі на ОТ, що визначає необхідність розробки технологій відновлювального лікування на основі використання засобів немедикаментозного впливу. Широковідомі ефективність галоаерозольтерапії (ГАТ) у хворих на алергодерматози та можливість комбінувати її з іншими немедикаментозними факторами, кожен з яких успішно використовують в дерматології (сульфідними грязями, ропними ваннами, ультрафіолетовим опроміненням). Це послужило поштовхом для розробки та диференційованого застосування комплексного реабілітаційного лікування хворих на Пс, який би гармонійно поєднував всі ці природні та преформовані фізичні лікувальні чинники. Водночас, наявність вісцеральних проявів з боку ОТ, які супроводжуються явищами кишкового дисбіозу, зумовлює доцільність доповнення немедикаментозного лікувального комплексу (ЛК) сучасним пробіотиком.
Мета. Підвищити ефективність комплексного реабілітаційного лікування хворих на Пс в стаціонарній стадії з використанням пелоїдобальнеофототерапії (ПБФТ) та ГАТ.
Матеріали і методи. Обстежено 63 хворих на Пс віком від 16 до 62 років середньої тяжкості й тяжкого ступеню; з них 41 хворий зі супутнім ураженням ОТ, 22 осіб без них. В контрольну групу для лабораторних досліджень ввійшли 23 практично здорові особи. Комплексне обстеження включало клінічні дані з визначенням площі ураження шкіри у відсотках, причому середній ступінь діагностували при площі ураження 2 - 10%, а тяжкий
– при ураженні понад 10 % шкіри. Також вираховували індекс активності і тяжкості псоріазу – Psoriasis Activity and Severity Index (PASI). Дослідження клітинного імунітету проводилось з використанням моноклональних антитіл: СD3+, СD4+, СD8+, СD22+. Активність запального процесу оцінювали на основі визначення рівня прозапальних (фактору некрозу пухлин – TNFα, інтерлейкіну (IL)-8) та протизапальних (IL-4, IL-10) цитокінів (Цт) імуноферментним методом з розрахунком їх співвідношення.
Відновлювальне лікування хворих на псоріаз проводилось за двома лікувальними комплексами (ЛК) і полягало у застосуванні ПБФТ та ГАТ. Для пелоїдотерапії застосовували слаболужну тонкодисперсну мулову грязь оз. Кунігунда (с. Солотвино, Закарпатська обл.). Зовнішня бальнеотерапія проводилась у вигляді ропних ванн з концентрацією 60 - 120 г/л. При ЛК-1 тривалість сеансів ГАТ складала 60 хв. (15,30,60 хв.) при концентрації галоаерозолю 12-10 мг/м3. Уражені ділянки шкіри були відкриті для доступу галоаерозолю. Через 1 год після сеансу ГАТ хворому проводили грязьові аплікації при температурі (Т) грязі (45±2)оС тривалістю 10-30 хв по наростаючій, після чого пацієнт приймав ропну ванну при Т розчину (38±1)оС, тривалістю 10-30 хв по наростаючій. Далі проводили загальні ультрафіолетові опромінення спектру А-В 0,5-2 біодози. Тривалість лікування складала 22-24 дні з кількістю процедур ПБФТ та ГАТ 15-17 на курс. При ЛК-2 комплексна ПБФТ та ГАТ, аналогічні до ЛК-1, доповнювались питним прийомом пробіотику субаліну (рекомбінантний пробіотик з імунорегуляторною активністю, лікувальну дію якого визначають живі бактерії Bacillus subtilis) тричі на день за півгодини до прийому їжі, протягом 14 днів з метою усунення дисбіотичних явищ кишківника.

Результати. Загалом в усіх обстежених хворих площа псоріатичних уражень складала 10,1±0,70%. Індекс PASI в середньому становив 11,6±0,66 бали. Особливості клітинного імунітету у хворих на Пс в стаціонарній стадії полягали в достовірному зниженні, порівняно з контролем, рівню Т-лімфоцитів (61,2±0,35% проти 66,4±0,59%; р<0,001) за рахунок зменшення кількості CD8+-клітин до 23,95±0,26% проти 28,62±0,38% в контролі (р<0,001), що супроводжувалось зростанням співвідношення CD4+/CD8+ до 1,55±0,02 проти 1,31±0,02 (р<0,001). Дані зміни свідчать про дисбаланс в Т-ланці імунітету, що поєднувався зі збільшенням відсотку В-лімфоцитів. Відображенням активності запалення у хворих на Пс в стаціонарній стадії стало достовірне зростання проти контролю рівнів прозапальних Цт (ФНП в 2,7 рази, ІЛ-8 в 2,0 рази відповідно), яке супроводжувалось достовірним зростанням співвідношення між про- і потизапальними Цт (р<0,001), що може бути основою для розвитку системних уражень.
При порівнянні показників дерматологічного статусу у хворих з патологією ОТ і без неї, відмічено достовірне зростання площі псоріатичних уражень (10,8±0,86% і 7,73±0,94% відповідно, р<0,05) та індексу PASI у хворих з коморбідністю (12,21±0,79 проти 9,41±1,01; р<0,05), що вказувало на поглиблення тяжкості перебігу псоріазу при наявності захворювань ОТ. Окрім того, у хворих з коморбідністю, порівняно з групою без уражень ОТ, спостерігалось достовірне зростання співвідношення CD4+/CD8+ до 1,59±0,02 проти 1,39±0,03 (р<0,001) і кількості В-лімфоцитів (18,1±0,28% проти 16,4±0,44%; р<0,01). Приєднання патології ОТ супроводжувалось також зростанням активності запального процесу з переважаючим підвищенням рівнів прозапальних Цт, та поглибленням цитокінового дисбалансу.
Всі хворі без патології ОТ лікували згідно ЛК-1, тому в межах цього комплексу було виділено групу 1а без коморбідності (22 пацієнти) та групу 1б – з нею (20 осіб). В цілому при ЛК-1 спостерігалось достовірне покращення показників, що характеризують шкірний статус. Однак у хворих 1а групи, порівняно з 1б на кінець лікування відмічені достовірно менша площа уражень (р<0,05) й менша величина індексу PASI. В 1а групі індекс PASI зменшувався з 9,4±0,23 до 3,2±0,14,а в 1 б групі - з 12,4±1,02 лише до 7,5±0,98 (р<0,01).
Дослідження показників клітинного імунітету виявило, що при застосуванні ЛК-1 у хворих 1а групи більшість показників досягали значень контролю, тоді як в 1б групі рівень CD3+- і CD8+-лімфоцитів залишався достовірно нижчим, а співвідношення CD4+/CD8+ та кількість В-лімфоцитів – достовірно вищими, порівняно з контролем та 1а групою. Також, у хворих 1б групи, порівняно з 1а, спостерігалось менш значиме зниження рівнів найпотужнішого прозапального цитокіну - TNFα (19,23±1,41 пг/мл та 13,80±0,84 пг/мл відповідно; р<0,01), яке супроводжувалось менш вираженим зниженням співвідношення про- і протизапальних Цт (0,68±0,04 проти 0,57±0,03; р<0,05), що вказує на недостатній імунореабілітаційний вплив ЛК-1 у хворих з ураженням ОТ.
Водночас, застосування ЛК-2 (21 хворий), порівняно з ЛК-1, у хворих з патологією ОТ дозволило досягти достовірно меншої площі уражень (3,93±0,65% при ЛК-2 проти 7,70±1,49% (р<0,05), індексу PASI (3,9±0,74 і 7,51±1,39, відповідно; р<0,05), рівня В-лімфоцитів (14,2±0,32% і 16,4±0,47%; р<0,001), CD4+/CD8+ (1,36±0,02 проти 1,46±0,03; р<0,02), а також
співвідношення між про- і протизапальними Цт (0,54±0,045 проти 0,68±0,04; р<0,01).

Висновки. Проведені дослідження дозволили обґрунтувати доцільність застосування ГАТ та ПБФТ в комплексному реабілітаційному лікуванні хворих на Пс в стаціонарній стадії як базового ЛК, дія якого повинна бути доповнена призначенням рекомбінатного пробіотику з метою корекції патології ОТ та підсилення імунореабілітаційного впливу.
Summary
EFFICIENCY OF REABILITATION COMPLEXES USAGE BASED ON HALOAEROSOLTHERAPY IN PATIENTS WITH PSORIATIC DISEASE
Vantyukh N.V., Haysak M.O., Kopolovets T.I., Nebesnyk O.I.
The obtained results of investigations allowed substantiating the purposefulness and necessity of haloaerosoltherapy and peloido-balneo-phototherapy usage as the basic treatment complex in the rehabilitation treatment of patients with psoriatic disease in the stationary stage. This complex should be supplemented by administration of recombinant probiotic with the aim of correction gastroenterologic pathology and strengthening the immunorehabilitation influence of the treatment complex.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ГАЛОАЕРОЗОЛЬТЕРАПІЇ У ВІДНОВЛЮВАЛЬНОМУ ЛІКУВАННІ ДІТЕЙ З РЕКУРЕНТНИМИ РЕСПІРАТОРНИМИ ІНФЕКЦІЯМИ
Лукащук С.В.1,3, Міцьо Т.В.2, Мороз Г.І.3, Попова В.І.1
1Державна установа «Науково-практичний медичний центр «Реабілітація» МОЗ України», м.Ужгород; 2Департамент охорони здоров’я Закарпатської ОДА; 3Обласний дитячий спеціалізований пульмонологічний санаторій «Малятко», м.Ужгород;
e-mail: svit.lu@gmail.com
Вступ. В структурі загальної захворюваності дітей одну з лідируючих позицій продовжує займати бронхо-легенева патологія, особливо часті гострі респіраторні захворювання (ГРЗ). Рекурентні респіраторні захворювання (РРЗ) у дітей можуть бути основою для розвитку хронічних захворювань у більш дорослому віці, що і визначає необхідність їх відновлювального лікування. Одним з таких методів лікувального впливу може бути галоаерозольтерапія (ГАТ), яка виразно покращує дренажну функцію бронхів, справляє протизапальний та антибактеріальний ефекти.
Мета. Вивчити ефективність ГАТ з підвищеним галоаерозольним навантаженням у дітей з РРЗ на етапі відновлювального лікування шляхом моніторингу клініко- функціональних даних та аналізу віддалених результатів.
Матеріали і методи. Обстежено 35 дітей з РРЗ поза гострим періодом захворювання у віці від 6 до 10 років. Діти були розділені на дві групи: 18 дітей, що часто хворіють (ДЧХ) на ГРЗ (≥4 разів на рік) та 17 пацієнтів з рецидивуючим бронхітом (РБ). До та після лікування проводилось клінічне обстеження хворих та аналізувалась функція зовнішнього дихання (ФЗД) за показниками форсованої життєвої ємності легень (ФЖЄЛ), об’єму форсованого видиху за першу секунду (ОФВ1), максимальною об’ємною швидкістю

видиху (МОШ) в точках 25%, 50% та 75% ФЖЄЛ (МОШ25, МОШ50, МОШ75 відповідно), які характеризують прохідність бронхів на різних рівнях бронхіального дерева. Для оцінки віддалених результатів (через рік після лікування) були розроблені спеціальні карти спостереження, які враховували кількість та тривалість епізодів ГРЗ для ДЧХ та частоту та тривалість загострень бронхіту у пацієнтів з РБ.
Всі діти проходили курс ГАТ з підвищеним галоаерозольним навантаженням, концентрація аерозолю кам’яної солі коливалася протягом сеансу від 40 мг/м3 на початку до 35 мг/м3, в кінці 30-хвилиного сеансу. Тривалість процедури протягом перших 2 днів складала 10 хв та 20 хв відповідно, а наступні - по 30 хв кожна, всього 18 сеансів.
Результати. При первинному клінічному обстеженні у дітей були виявлені певні ознаки, які вказували на незавершеність запального процесу, не дивлячись на попереднє, перш за все, медикаментозне лікування. Зокрема, ринорея з незначними виділеннями слизистого характеру спостерігалась у 42,9% випадків. Кашель, переважно сухий, турбував більшу частину пацієнтів (62,9%). Однак, у 28,6% дітей кашель був вологий, з виділенням переважно в’язкого слизистого мокротиння. Аускультативно в 37,1% пацієнтів вислуховувалось жорстке дихання, а в 62,9% дітей реєструвалось везикулярне дихання. Водночас, в 28,6% обстежених прослуховувались хрипи, частіше поодинокі сухі на форсованому видиху, а в 11,4% дітей відмічались крупно- та середньопухирцеві хрипи, що змінювались після кашлю.
За даними дослідження ФЗД, значення ФЖЄЛ та ОФВ1 були в межах норми (більше 80%), проте показники, що характеризують прохідність бронхів були зниженими. Так, МОШ50 складала 73,1±2,22%, а МОШ75 дорівнювала лише 69,2±2,26%, що вказує на наявність легких порушень прохідності середніх та дрібних бронхів.
В середині курсу лікування, на 6-8 день галоаерозольтерапії, у 12,2% дітей спостерігались певні бальнеореакції, які проявлялись у вигляді ринореї, посилення вологого кашлю, без наявності ознак ГРЗ.
Після лікування відмічалось покращення клініко-функціональних характеристик у обох групах дітей. У ДЧХ частота реєстрації виділень з носа, що на початку терапії мала місце у більшості дітей (55,6%), під впливом ГАТ зменшилась у 5 разів (11,1% випадків; р<0,01). Кашель перестав турбувати 44,5% дітей, переважно за рахунок зменшення числа пацієнтів з сухим кашлем. За аускультативними даними частота реєстрації везикулярного дихання зросла з 77,8% обстежених до 94,4% (р<0,02). Хрипи до лікування мали місце в 16,7% випадків, а після лікування не реєструвались взагалі.
У дітей з РБ виділення з носа, які до лікування мали місце в третини хворих (29,4%), в кінці курсу не реєструвались. Кашель суттєво зменшився (з 70,6% хворих до 5,9% випадків, р<0,02), а сухий кашель після лікування не відмічався. За характером дихання кількість обстежених з везикулярним диханням зросла з половини до 94,1% випадків (p<0,001). Хрипи як сухі, так і вологі у дітей з РБ після проходження курсу ГАТ не відмічались.
У ДЧХ призначення ГАТ приводило до нормалізації прохідності на всіх рівнях бронхів, МОШ50 зросла до 84,1±1,60% (р<0,02), а МОШ75 - до 79,9±1,63% (р<0,02) (табл.). У пацієнтів з РБ всі досліджувані показники ФЗД також достовірно покращувалися, але повне відновлення прохідності відмічено тільки на рівні крупних бронхів, а на рівні середніх і мілких бронхів

норми досягнуто не було (табл.). Це може стати підґрунтям для прогресування патологічного процесу та потребує подальшого удосконалення лікувального процесу.
При аналізі віддалених результатів через рік після лікування виявлено полегшення перебігу захворювань бронхо-легеневої системи в обох групах дітей. Так, у ДЧХ відмічались зменшення частоти ГРЗ з 4,60±0,24 до 3,40±0,27 епізодів за рік (р<0,01), а тривалість одного випадку ГРЗ скорочувалась з 9,67±0,9 до 6,93±0,50 днів (р<0,02). Кількість днів, протягом яких дитина не відвідувала навчальний заклад зменшилась на 7,8 днів (р<0,01).
Таблиця - Зміни показників ФЗД у дітей з РРЗ під впливом ГАТ

Показники,
% ДЧХ (n=18) Діти з РБ (n=17)
до лікування після лікування p до лікування після лікування p
ФЖЄЛ 91,1±1,79 98,2±1,61 <0,01 87,3±2,05 95,8±1,91 <0,01
ОФВ1 87,3±1,95 93,2±1,39 <0,02 81,3±2,18 88,7±2,48 <0,05
МОШ25 81,2±2,35 88,4±1,76 <0,02 75,2±2,13 82,9±2,58 <0,05
МОШ50 76,6±2,34 84,1±1,60 <0,02 69,6±2,08 76,6±2,24 <0,05
МОШ75 72,7±2,27 79,9±1,63 <0,02 65,6±2,26 72,6±2,28 <0,05
Примітка: p – достовірність різниці показників до та після лікування
У хворих на РБ моніторинг віддалених результатів показав достовірне зменшення частоти загострень РБ (з 2,94±0,13 до 1,71±0,14 випадків; р<0,001) та тривалості одного загострення РБ (з 16,1±0,68 до 10,5±0,50 днів; р<0,001). Кількість днів, протягом яких дитина не відвідувала навчальний заклад впродовж року після лікування склала 17,6±1,66 проти 29,4±2,53 днів до лікування (р<0,001).
Висновки. Призначення ГАТ на етапі відновлювального лікування дітей з РРЗ зумовлює значне зменшення або ліквідацію залишкових клінічних проявів та достовірне покращення показників ФЗД, причому у ДЧХ процеси вентиляції повністю нормалізуються. Досягнутий позитивний ефект зберігається у віддаленому періоді через рік після лікування, що підтверджується зменшенням кількості та тривалості епізодів ГРЗ для ДЧХ і випадків загострень бронхіту у дітей з РБ.
Summary
EFFICIENCY OF HALOAEROSOLTHERAPY IN RECOVERY TREATMENT OF CHILDREN WITH RECURRENT RESPIRATORY INFECTIONS
Lukashchuk S.V.1,2, Mitsyo T.V.3, Moroz H.I.2, Popova V.I.1
35 children with recurrent respiratory diseases (RRD) beyond the acute period, aged 6-10 years were examined. Clinical and functional examinations were performed before and after treatment, the long-term results a year after treatment were analyzed. Patients received the course of haloaerosoltherapy (18 seances) with increased consentration of rock-salt aerosol (40-35 mg/m3).
The haloaerosoltherapy usage in the recovery treatment of children with RRD promotes the

decreasing or disappearance of the residual clinical manifestations and significant improvement or normalization of ventilation data. The achieved effect is maintained in the distant period, which is confirmed by the decrease in the number and duration of acute RRD episodes in children.

ГАЛОАЕРОЗОЛЬТЕРАПІЯ У ВІДНОВЛЮВАЛЬНОМУ ЛІКУВАННІ РЕКОНВАЛЕСЦЕНТІВ ПІСЛЯ НЕГОСПІТАЛЬНИХ ПНЕВМОНІЙ
Лемко О.І., Решетар Д.В., Вантюх Н.В., Попадинець М.І., Фецьо В.М.
ДУ «Науково-практичний медичний центр «Реабілітація» МОЗ України», м. Ужгород e-mail: o.i.lemko@gmail.com
Вступ. Негоспітальна пневмонія займає одне з провідних місць в структурі бронхо- легеневої патології зі збереженням тенденції до підвищення захворюваності. Стандартні протоколи лікування негоспітальних пневмоній регламентують основні принципи застосування медикаментозних антибактеріальних засобів, які, однак, не забезпечують повноцінне функціональне відновлення бронхо-легеневої системи, що може бути причиною залишкових клінічних проявів і небажаних віддалених наслідків. Окрім того, розвиток негоспітальних пневмоній може супроводжуватись імунною дисфункцією, особливо при асоціації бактерій та вірусів і при затяжному перебігу пневмонії. Це обумовлює можливість повторних інфекційно-запальних процесів після щойно перенесеної пневмонії та визначає необхідність проведення імунореабілітаційних заходів.
Мета. Розробити методики відновлювального лікування хворих на негоспітальну пневмонію з урахуванням особливостей розвитку патологічного процесу, порушень вентиляції та імунного статусу,
Матеріали і методи. Обстежено 112 хворих на негоспітальні пневмонії неважкого перебігу, віком від 21 до 70 років. 27 пацієнтів обстежено тільки в гострому періоді (на 2-й день госпіталізації), а 85   осіб обстежувались тричі: в гострому періоді, після завершення антибіотикотерапії (період ранньої реконвалесценції) та після курсу відновлювального лікування. Комплекс обстежень включав: клінічні дані, дослідження функції зовнішнього дихання (ФЗД) (до і після реабілітаційного лікування), імунологічні дослідження (процеси фагоцитозу нейтрофілів і моноцитів, клітинний імунітет), оцінку активності запального процесу.
Лікування проводилось згідно трьох лікувальних комплексів (ЛК): ЛК-1 – стандартний із щоденними 60-хвилинними сеансами галоаерозольтерапії (ГАТ) при концентрації аерозолю від 20 мг/м3 на початку процедури до 4,5 мг/м3 в її кінці, 20-22 сеанси на курс. Зменшення концентрації галоаерозолю проходить за рахунок природного осідання його частинок. ЛК-2 включав два щоденні сеанси по 30 хвилин кожен з інтервалом в 3-4 години, що забезпечувало підвищення сумарної концентрації аерозолю. При ЛК-3 режим галоаерозольних процедур проводився аналогічно до ЛК-2, однак, для посилення імунореабілітаційного впливу поєднувався з внутрішньом’язовим введенням вітчизняного імуномодулятора «Бластомуніл», виділеного з клітин молочнокислих бактерій, по 0,6 мг один раз у 5 днів (3 введення – 1,8 мг бластомунілу на курс лікування).
Результати. Серед обстежених хворих затяжний перебіг негоспітальної пневмонії

мав місце у 47,1% осіб, а явища бронхообструкції після антибіотикотерапії спостерігались у 51,8% пацієнтів. Крім того, після завершення курсу медикаментозного лікування в умовах стаціонару, прояви дихального дискомфорту зберігались у 71,8% випадків, а везикулярне дихання після антибіотикотерапії прослуховувалось тільки у поодиноких хворих (7,1% осіб). Тобто, загальноприйнятий курс медикаментозного лікування не приводив до належного відновлення функціонального стану бронхолегеневої системи.
Помірні порушення процесів фагоцитозу нейтофілів і моноцитів, які мали місце в гострому періоді, під впливом антибіотикотерапії не корегувались. Навпаки, в період ранньої реконвалесценції установлено подальше достовірне зниження поглинальних властивостей нейтрофілів до 47,6±0,58% проти 51,4±0,98% (р<0,01) в гострому періоді хвороби та проти 55,5±1,14% (р<0,001) в контролі.
В гострому періоді пневмонії спостерігалось також достовірне зниження кількості Т- лімфоцитів до 53,7±0,77% проти 65,8±0,49% в контролі (р<0,001) переважно за рахунок CD4+- клітин, яке поєднувалось зі зменшенням вмісту NK-клітин до 14,1±0,54% проти 18,2±0,41% в контролі (р<0,001), що свідчило про пригнічення противірусного захисту. Після завершення антибіотикотерапії порушення функціонування Т-лімфоцитів зберігались, а кількість В- лімфоцитів достовірно збільшувалась до 16,2±0,28% проти 14,9±0,44% в гострому періоді (р<0,02) та   проти 14,2±0,39% в контролі (р<0,001), ймовірно, за   рахунок залишкового антигенного навантаження, що вказує на незавершеність запального процесу.
Підтвердженням незавершеності запального процесу слугують також достовірно високі рівні прозапальних цитокінів та CRP, які в процесі антибіотикотерапії суттєво не змінювались. Так, рівні CRP на початку пневмонії та після антибіотикотерапії становили 3,67±0,65 мг/л та 3,07±0,13 мг/л відповідно проти 1,78±0,21 мг/л в контролі (р<0,001).
Після проведеного відновлювального лікування практично у всіх обстежених спостерігалась позитивна динаміка клінічних симптомів, яка була найбільш суттєвою при застосуванні ЛК-2 та ЛК-3. Аналіз змін ФЗД показав, що навіть у хворих без проявів бронхообструкції, незважаючи на достатній вихідний рівень показників, певний їх приріст мав місце при всіх ЛК. У пацієнтів з проявами бронхообструкції більш виражений   середній приріст показників ФЗД відмічено після ЛК-2 та ЛК-3 з підвищеним галоаерозольним навантаженням. Так, середній приріст показників ФЗД після ЛК-1 становив 6,89±0,57%, а після ЛК-3 – 10,2±0,61% (р<0,01).
Під впливом усіх ЛК спостерігались також позитивні зміни імунологічної реактивності, які полягали, перш за все, у покращенні показників неспецифічної резистентності організму. Зокрема, відбувалось зростання фагоцитарної активності нейтрофілв і моноцитів, причому більш виражено після ЛК-2 та ЛК-3. Зміни клітинного імунітету полягали у збільшенні кількості CD3+- і CD4+-лімфоцитів та NK-клітин, яке поєднувалось із зменшенням вмісту 0-лімфоцитів та певним відновленням субпопуляційних співвідношень. Спостерігалось також зменшення кількості В-лімфоцитів до 15,1±0,34% (р<0,05), що вказує на зниження антигенного навантаження на організм та згасання активності запального процесу. Однак, при призначенні ЛК-1 більшість показників не досягали рівню контролю, а після ЛК-3 – нормалізувались.

Слід відмітити, що у   пацієнтів з гострим перебігом хвороби та без проявів бронхообструкції суттєва позитивна динаміка показників імунітету спостерігалась й після ЛК-1. Позитивна динаміка показників неспецифічної резистентності та клітинного імунітету підтверджена також змінами цитокінового статусу. При всіх застосованих ЛК спостерігалось зниження рівнів прозапальних цитокінів (фактору некрозу пухлин α – ФНПα та інтерлейкіну 8 – ІЛ-8), яке було найбільш суттєвим під впливом ЛК-2 та ЛК-3. Окремо слід зауважити, що при комплексному лікуванні з додатковим призначенням бластомунілу (ЛК-3), рівень ІЛ-8 нормалізувався, знижуючись до 15,2±2,80 пг/мл і був достовірно нижчим за такий після ЛК-2 (23,2±1,77 пг/мл; р<0,001). Окрім того, виявлено, що у хворих з порушеннями прохідності бронхів додаткове призначення бластомунілу (ЛК-3) зумовлює більш виражене зниження рівню ФНПα, який є маркером різних форм
ушкодження легень, до 14,8±1,34 пг/мл проти 21,2±1,80 пг/мл після ЛК-2 (р<0,01).
Висновки. У реконвалесцентів після негоспітальних пневмоній відновлювальне лікування з використанням ГАТ сприяє клініко-функціональному відновленню організму, особливо при   затяжному перебігу хвороби і наявності бронхообструкції, підвищенню показників неспецифічного захисту, корекції порушень Т-ланки імунітету та цитокінового статусу, причому найбільш ефективно при застосуванні ЛК-3 з підвищеним галоаерозольним навантаженням і додатковим призначенням бластомунілу. У реконвалесцентів після негоспітальних пневмоній без порушень бронхіальної прохідності застосування обох режимів ГАТ (стандартного та з підвищеним галоаерозольним навантаженням) є достатньо ефективним.
Summary
HALOAEROSOLTHERAPY IN RECOVERY TREATMENT OF RECONVALESCENTS AFTER COMMUNITY ACQUIRED PNEUMONIA
Lemko O.I., Reshetar D.V., Vantyukh N.V., Popadynets M.I.
112 patients with community acquired pneumonia (CAP) were examined. Clinical, functional and immune investigations were performed on second day of hospitalization, after antibiotics therapy (ABT) and after haloaerosoltherapy (HAT). It was found that ABT does not provide correction of immune and functional disturbances. The rehabilitation treatment on base of HAT contributes the complete recovery of the organism, especially with the additional prescription of immunomodulator “Blastomunil”.

ГАЛОАЕРОЗОЛЬТЕРАПІЯ ПРИ ХРОНІЧНОМУ ОБСТРУКТИВНОМУ ЗАХВОРЮВАННІ ЛЕГЕНЬ: ОСОБЛИВОСТІ ЛІКУВАЛЬНОГО ВПЛИВУ
Лемко О.І., Решетар Д.В., Вантюх Н.В., Копинець І.І.
ДУ «Науково-практичний медичний центр «Реабілітація» МОЗ України», м. Ужгород e-mail: o.i.lemko@gmail.com
Вступ. Для обґрунтованого застосування певного виду лікування, особливо при використанні фізичних чинників, необхідне чітке розуміння механізмів його дії у

взаємозв’язку з основними патофізіологічними механізмами та етапами розвитку даної патології. В основі дії спелеотерапії (СТ), як попередника галоаерозольтерапії (ГАТ), лежать 4 головні механізми: захисний, сануючий, тренуючий і відновлення адаптаційно- компенсаторних резервів організму. При ГАТ моделюється тільки один компонент лікувальної дії СТ – місцевий сануючий вплив, однак концентрація галоаерозолю може значно відрізнятись. Окрім того, технології використання ГАТ розроблялись, перш за все, для пацієнтів з бронхіальною астмою, механізми бронхообструкції якої суттєво відрізняються від таких при хронічному обструктивному захворюванні легень (ХОЗЛ).
Мета. На основі дослідження порушень функції зовнішнього дихання (ФЗД), імунного захисту та активності запального процесу у хворих на ХОЗЛ I-III ступенів важкості, апробувати різні режими ГАТ та оцінити їх ефективність.
Матеріали і методи. Обстежено 188 хворих на ХОЗЛ, віком від 36 до 70 років, поза періодом загострення, з них 79 пацієнтів з легким перебігом хвороби, 55 осіб з ХОЗЛ II ст. та 54 пацієнти з ХОЗЛ III ст. Комплекс обстежень включав: клінічні обстеження, дослідження ФЗД з проведенням фармакологічних проб, імунологічні дослідження (процеси фагоцитозу, фактори захисту слизових, клітинний імунітет, апоптоз лімфоцитів і нейтрофілів); оцінка активності запального процесу (рівні цитокінів в сироватці крові та конденсаті видихуваного повітря (КВП), аналіз мокротиння); інструментальні методи дослідження концентрації і дисперсності галоаерозольного середовища.
В лікуванні хворих використовували два режими ГАТ. Лікувальний комплекс (ЛК-1)
- стандартний, з тривалістю сеансів 60 хвилин кожен, при концентрації галоаерозолю від 12 мг/м3 на початку процедури до 4,5 мг/м3 в її кінці при відносній вологості повітря 70- 85%, 20-22 сеанси на курс лікування. Зменшення концентрації галоаерозолю проходить за рахунок природного осідання його частинок. ЛК-2 з підвищеним галоаерозольним навантаженням за рахунок призначення двох 30-хвилинних сеансів щодня у фазі високого насичення галоаерозолю (перші 30 хвилин за ЛК-1) зі збільшеним парціальним вмістом крупно- і середньо-дисперсного аерозолю.
Результати. Дослідженнями ФЗД підтверджено, що для ХОЗЛ характерна малозворотна або незворотна бронхообструкція, причому остання реєструвалась в 37,6% випадків, в тому числі й при ХОЗЛ І ст. Дана ситуація і визначила необхідність розробки нового режиму ГАТ з підвищеним галоаерозольним навантаженням.
Водночас, у більшості обстежених встановлено значне пригнічення процесів фагоцитозу нейтрофілів, внутрішньоклітинних механізмів елімінації бактерій та зниження секреторного IgA слини і носових змивів вже при ХОЗЛ І ст., що свідчить про первинний характер змін протиінфекційного захисту у виникненні і прогресуванні хвороби. При морфологічному дослідженні інтенсивності апоптозу нейтрофілів виявлено достовірне його зниження, яке проходило на фоні активації нейтрофілів, що є патогенетичним підґрунтям прогресування нейтрофільного запалення, причому дані процеси є вираженими вже при ХОЗЛ І ст. Порушення клітинного імунітету проявлялись помірною Т-лімфопенією (58,0±0,28% проти 66,4±0,59% в контролі) в основному за рахунок CD4+-клітин, супроводжувались збільшенням вмісту активованих лімфоцитів та їх підвищеною готовністю

до апоптозу, а також зростанням вмісту В- і 0- лімфоцитів.
Активність запального процесу оцінювали за рівнями цитокінів в крові та КВП. В крові спостерігалось переважне зростання рівнів прозапальних цитокінів: фактору некрозу пухлин-α (ФНПα), інтерлейкіну-8 (ІЛ-8) (в 3,1 та 3 рази відповідно проти контролю) на тлі помірного зростання протизапальних ІЛ-4, ІЛ-10 (в 2 та 1,2 рази відповідно), що і зумовило порушення балансу між про- і протизапальними цитокінами. Слід звернути увагу на значне (в 3,2 рази) зростання рівню ІЛ-8 в КВП,   що підтверджує наявність нейтрофільного запалення в бронхіальному дереві.
В процесі лікування (в першій половині курсу) у більшості хворих спостерігалось збільшення частки пацієнтів з вологим кашлем з певним зростанням кількості мокротиння, але з поступовим покращенням його реологічних властивостей і характеру (від слизово- гнійного до слизового), що вказує на посилення дренажної функції бронхів та санаційний вплив галоаерозолю, які були більш виражені при ЛК-2.
Даний факт підтверджено також дослідженнями ФЗД. При обох апробованих режимах ГАТ спостерігався приріст показників вентиляції, причому при ХОЗЛ І і ІІ ст. достовірно більш значимий при використанні ЛК-2. Зокрема, у хворих з легким перебігом хвороби середній приріст показників ФЗД після ЛК-1 склав 7,2±0,52%, а після ЛК-2 – 10,2±0,91% (р<0,02). При ХОЗЛ ІІІ ст. суттєвої різниці між різними режимами ГАТ не виявлено, що, ймовірно, пояснюється корекцією і впливом базисної терапії.
Зазнають позитивних змін також показники неспецифічної резистентності та клітинного імунітету. У обстежених хворих, особливо при ХОЗЛ І ст. покращення процесів фагоцитозу та інших неспецифічних механізмів захисту спостерігається при всіх режимах ГАТ, що підтверджує патогенетичну спрямованість даного лікування, причому найбільш достовірні зміни встановлено при ЛК-2. Однак, нормалізація більшості досліджуваних показників спостерігалась тільки у пацієнтів з легким перебігом хвороби. Водночас, виявлено зниження експресії активаційних маркерів на нейтрофілах, яке поєднувалось зі зростанням інтенсивності їх апоптозу. Це сприяє гальмуванню нейтрофільного запалення в бронхіальному дереві та з позицій патогенезу обґрунтовує доцільність застосування ГАТ у відновлювальному лікуванні хворих на ХОЗЛ.
Кількість Т-лімфоцитів зростала при обох ЛК, не досягаючи рівню контролю, але найбільш значимо при використанні ЛК-2. Це збільшення проходило за рахунок CD4+- лімфоцитів та супроводжувалось зниженням кількості В- і 0-лімфоцитів, а також вмісту CD25+ і CD71+-лімфоцитів, особливо під впливом ЛК-2. Слід відмітити також зменшення готовності лімфоцитів   до апоптозу, що є підґрунтям для відновлення їх кількості   і субпопуляційного складу. У хворих на ХОЗЛ ІІІ ст. позитивні зрушення з боку лімфоцитарної ланки імунітету були менш значимими. Зберігався певний рівень активації лімфоцитів та їх підвищена готовність до Fas-залежного та HLA ABC опосередкованого апоптозу, що потребує подальшої корекції.
Підтвердженням системного протизапального ефекту ГАТ при ХОЗЛ слугували зміни рівнів прозапальних цитокінів. Під впливом ГАТ у хворих ХОЗЛ спостерігалось зниження продукції про- і протизапальних цитокінів з переважним зменшенням продукції

перших, причому найбільш значні зміни мали місце при використанні ЛК-2 та у хворих на ХОЗЛ І ст. Слід підкреслити, що у всіх групах хворих рівні прозапальних ФНПα та ІЛ-8 у крові та ІЛ-8 в КВП залишались достовірно вищими за контроль. Дослідження клітинного складу мокротиння засвідчували збереження нейтрофільного запалення в бронхах як патогенетичної основи ХОЗЛ, що підтверджує важкість патологічного процесу і вказує на необхідність подальшого базового медикаментозного лікування з метою підтримання досягнутого терапевтичного ефекту.
Висновки. Враховуючи патогенетичні особливості формування патологічного процесу при ХОЗЛ та необхідність посилення гіперосмолярної стимуляції, ГАТ при даній патології має проводитись в режимі підвищеного галоаерозольного навантаження. За рахунок багатокомпонентного механізму впливу, диференційовані підходи до призначення ГАТ у хворих на ХОЗЛ дозволяють стабілізувати стан пацієнтів.
Summary
HALOAEROSOLTHERAPY AT CHRONIC OBSTRUCTIVE PULMONARY DISEASE: MECHANISMS OF TREATMENT INFLUENCE
Lemko O.I., Reshetar D.V., Vantyukh N.V., Kopinets I.I.
188 patients with chronic obstructive pulmonary disease (COPD) were examined before and after the course of recovery treatment which included haloaerosoltherapy (HAT). On the base of ventilation's examination, investigation of immune defense and inflammatory activity the necessity of HAT with increased haloaerosol concentration usage was demonstrated in patients with COPD. The differentiated approaches to the HAT prescription allow to stabilize the patient's condition, and is most successful in patients with mild duration of COPD.

КОМБІНОВАНЕ ЗАСТОСУВАННЯ ГАЛОАЕРОЗОЛЬТЕРАПІЇ І ПИТНИХ
МІНЕРАЛЬНИХ ВОД В ЛІКУВАННІ ХВОРИХ З РЕФЛЮКС-АСОЦІЙОВАНОЮ БРОНХООБСТРУКЦІЄЮ
Чайковська Т.В., Гайсак М.О., Дичка Л.В., Малиновська В.Г., Ляхова О.Б.
ДУ «Науково-практичний медичний центр «Реабілітація» МОЗ України», м. Ужгород e-mail: rehab_uzh@ukr.net
Вступ. Відомо, що неконтрольованість перебігу бронхіальної астми (БА) значною мірою залежить від наявності супутньої патології, в першу чергу гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ). Поширеність ГЕРХ за даними досліджень з використанням моніторингу рН стравоходу становить від 30 % до 65 % у хворих на БА, а частота виникнення симптомів ГЕРХ набагато вища у хворих з бронхообструктивним синдромом (80,0 %), ніж в загальній популяції (20,0-30,0 %).
Традиційно для лікування ГЕРХ у хворих з бронхообструктивним синдромом (БС) використовують антацидні препарати і прокінетики, або при необхідності - хірургічне втручання. Проте нерідко медикаментозне або хірургічне лікування є неефективним і

малопрогнозованим. В зв’язку з цим постає питання застосування ефектів відновлювальної медицини, зокрема, галоаерозольтерапії (ГАТ) і природних мінеральних вод (МВ).
Мета. Підвищення ефективності лікування хворих з рефлюкс-асоційованою бронхообструкцією в умовах аерозольного середовища кам’яної солі в процесі ГАТ.
Матеріали і методи. Обстежено 45 хворих в динаміці лікування, із них з використанням ГАТ та питного прийому гідрокарбонатної натрієвої МВ Шаянська (30 хворих) в порівнянні з застосуванням ГАТ у 15 хворих контрольної групи. Середній вік пацієнтів склав 50,6±2,2 років, серед обстежених - 39 жінок і 6 чоловіків, середня давність захворювання – 8,4±1,3 років. Проводились клініко-біохімічні, інструментальні дослідження та функціональні дихальні тести за даними комп’ютерної спірометрії.
Результати. Серед супутньої патології органів травлення переважали хворі з хронічним гастродуоденітом і функціональною диспепсією (57,8 %), хронічним холециститом (55,6 %), хронічним панкреатитом (17,8 %).   Клінічно у всіх   обстежених були виявлені ознаки коморбідного гастро-езофагеального або дуодено-гастрального рефлюксу.
В процесі курсового лікування спостерігалось зменшення клінічних ознак ГЕРХ, позитивний клінічний ефект як пульмонологічних так і гастроентерологічних симптомів в основній групі перевищував 90 % на відміну від хворих контрольної групи (відповідно 89,10,8 і 52,411,8 %) (таблиця 1).
Таблиця 1 - Динаміка основних симптомів у хворих з рефлюкс-асоційованою бронхообструкцією під впливом лікування



Основні клінічні симптоми МВ Шаянська+ГАТ
(n=30) Контрольна група (ГАТ)
(n=15)
До   лікування
% хворих Після лікування До   лікування
% хворих Після лікування
%
ЗКС %
ПКЕ %
ЗКС %
ПКЕ
кашель 93,3 78,6 92,9 100 66,7 86,7
задишка 80,0 83,3 91,6 80,0 58,3 91,7
напади ядухи 53,3 87,5 100 60,0 62,5 88,9
печія 86,7 92,3 100 80,0 41,7 58,3
відрижка кислим 66,7 100 100 26,7 25,0 75,0
гіркота, сухість у роті 73,3 81,8 90,9 40,0 50,0 66,7
Середній відсоток ПКЕ, %: легеневих симптомів гастроентерологічних
симптомів
94,81,4
94,61,4
89,10,8
52,411,8
Швидкість досягнення ПКЕ,
дні 7,10,6 10,60,7
Примітки:
1. ЗКС – зникнення клінічного симптому;
2. ПКЕ – позитивний клінічний ефект (зменшення інтенсивності та зникнення симптому)

Швидкість досягнення позитивного клінічного ефекту, яка проявлялась у значному зменшенні інтенсивності або зникненні основних симптомів, була більшою у пацієнтів, які приймали МВ - в середньому на 3,50,7 днів.
В динаміці лікування виявлено покращення біохімічних показників, які відображають посилення механізмів метаболічного захисту організму, а також підвищення показників легеневої вентиляції як в середньому по групам, так і у пацієнтів із зниженими на початку лікування показниками. Виявлено достовірне підвищення на 25,0 % знижених показників ОФВ1 в основній групі пацієнтів - з 50,9±2,9 до 63,8±4,2 % від належного (Р<0,05), та тенденція до підвищення на 19,0 % знижених показників МОШ25-75 в основній групі пацієнтів з 42,6±4,5 до 50,6±4,2 % від належного (Р<0,2), на фоні незначної позитивної динаміки у хворих контрольної групи (табл. 2).
Таблиця 2 - Динаміка знижених показників функції зовнішнього дихання у хворих на рефлюкс-асоційовану бронхообструкцію під впливом комплексного лікування

Показники Групи хворих
МВ Шаянська+ГАТ Контроль (ГАТ)
ОФВ1 (% від належного) 50,9±2,9 64,7±2,2
63,8±4,2 68,3±1,8
Р <0,05 >0,05
Динаміка +12,9 +3,6
MОШ25-75 (% від належного)

Р 42,6±4,5
50,6±4,2
<0,2 45,3±2,2
43,7±2,3
>0,05
Динаміка +8,0 -1,6
Примітка. Показники в чисельнику – до лікування, в знаменнику – після лікування,   Р – достовірність різниці між ними.
З іншого боку, у 40 % хворих із значними порушеннями легеневої вентиляції ступінь підвищення ОФВ1 і МОШ25-75 не досягала рівня нормальних величин, при цьому перевищуючи на 10 % аналогічні показники в контрольній групі.
В процесі лікування виявлено зменшення явищ кислотно-моторної дискоординації шлунку, холе- і панкреатостазу, зниження на 47 % підвищених показників інтенсивності кислотоутворення в основній групі, достовірне зниження в 3,2 разів підвищених показників титраційної кислотності сечі (ТКС) в міжтравний період з 1,2±0,07 до 0,37±0,09 ммоль/л (Р<0,001), підвищення в 2,8 разів знижених показників панкреатичного ферментовиділення в постпрандіальний період з 201,2±24,4 до 578,1±98,5 г/год∙л (Р<0,001) за рахунок активації холецистокінінових механізмів регуляції панкреатичної екзосекреції, а також компенсація кислотного рефлюксу, що не спостерігалось в контрольній групі хворих.
Висновки. Проведені дослідження підтверджують доцільність доповнення традиційного лікувального комплексу ГАТ питним прийомом гідрокарбонатних натрієвих

МВ для ефективного лікування хворих з БС, поєднаним з патологією органів травлення, в тому числі з рефлюкс-асоційованою бронхообструкцією.
Summary
COMBINED USE OF HALOAEROSOLTHERAPY AND MINERAL WATERS
IN THE TREATMENT OF PATIENTS WITH REFLUX-ASSOCIATED BRONCHIAL OBSTRUCTION
Chaikovska T.V., Haysak M.O., Dychka L.V., Malynovska V.G., Lyahova O.B.
The purposefulness of additional internal use of natural bicarbonate sodium mineral waters in the traditional curative complex based on haloaerosoltherapy in order to improve the treatment effectiveness of patients with bronchial obstruction syndrome treatment associated with GERD and functional disorders of the digestive system was testified.

ЛІКУВАННЯ АЛЕРГІЧНОГО РИНІТУ В УМОВАХ ГАЛОАЕРОЗОЛЬТЕРАПІЇ
Полак Н.І.
ДУ «Науково-практичний медичний центр «Реабілітація» МОЗ України», м. Ужгород e-mail: rehab_uzh@ukr.net
Вступ. Кількість хворих з різноманітними алергічними проявами постійно зростає, причому ураження верхніх дихальних шляхів (ВДШ), за даними різних авторів, реєструються у 11-30% населення. Наш центр десятиріччями займається науковими розробками немедикаментозних методів лікування неспецифічних захворювань легеневої системи у т.ч. бронхіальної астми та хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ). Позаяк ніс та навколоносові пазухи – це одна із ділянок верхніх дихальних шляхів, то виключити цей ланцюг при створенні немедикаментозних методів лікування із системи неможливо. Тільки за 2017 рік у стаціонарному відділенні закладу проліковано понад 360 таких хворих, а понад 150 пацієнтів щорічно проходять амбулаторне лікування. Останні роки все частіше курс лікування проходять пацієнти лише з діагнозом алергічний риніт (АР), переважно це молоді люди та діти.
Мета. Розробити медичну технологію комплексного немедикаментозного лікування хворих на бронхіальну астму (БА) із супутнім цілорічним алергічним ринітом з використанням галоаерозольтерапії (ГАТ).
Матеріали і методи. Дослідження проведені у 49 хворих на персистуючу БА переважно середньої важкості в поєднанні з цілорічним АР. Комплекс обстежень, який проводили до і після стаціонарного лікування в НПО “Реабілітація”, включав клінічне та риноскопічне обстеження, дослідження функції зовнішнього дихання (ФЗД) на комп’ютерному спірометрі “Пульмовент”, оцінку риноцитограм, підрахунок еозинофілів периферичної крові з нижньої раковини носу та пальця.
В лікуванні хворих використовували лікувальні комплекси (ЛК), в яких поєднували застосування аерозольних середовищ кам’яної солі різної дисперсності (ГАТ),

призначення інших фізіотерапевтичних процедур та базову терапію відповідно до важкості перебігу БА. При ЛК-1 призначали високодисперсне аерозольне середовище кам’яної солі протягом 60 хв.(18-20 сеансів на курс). Такий режим ГАТ є базовим і, як правило, використовується у хворих на БА. З метою підсилення дії на ВДШ додатково назначали лазеротерапію на область носу та навколо-носових пазух, всього 8-10 сеансів гелій- неонової лазеротерапії. При ЛК-2 поєднували вплив низькодисперсного та високодисперсного аерозолю кам’яної солі, що забезпечувало підвищення сумарної концентрації діючого аерозолю, особливо частинок розміром 10-20 мкм.
Результати. Після курсу ГАТ   відмічалось зменшення або зникнення більшості симптомів захворювання та покращення риноскопічної картини, причому позитивна динаміка проявлялась уже на   другому тижні лікувального процесу. Під впливом лікування спостерігалось зменшення набряку слизової носу та кількості виділень з нього, а також покращення носового дихання і нюху.
Дані клінічного та риноскопічного обстеження хворих з цілорічним АР до та після лікування згідно ЛК-1 та ЛК-2 представлені на мал.1 та мал.2 відповідно.


100
90
80
70
60
50
40
30
20
10
0
















Закладеність носа
















Ринорея Зміни носового
дихання
















Звуження носових порожнин
















Зміни кольору слизової
















Набряклість слизової


Мал 1. Динаміка клінічних проявів цілорічного АР під впливом ЛК-1
Як видно із малюнків, під впливом застосованих ЛК спостерігається суттєва динаміка основних клінічних ознак АРС, причому при призначенні ЛК-2 ця динаміка була більш вираженою. Так, при використанні ЛК-1 частота реєстрації закладеності носу та ринореї зменшилась у 1,9 та 2,6 рази відповідно, а при призначенні ЛК-2 – у 3,5 та 6 раз відповідно. Порушення просвіту носових порожнин, зміни кольору слизової та її набряклість в кінці лікування згідно ЛК-1 фіксувались у 2; 1,3 та 1,8 рази відповідно рідше, а після ЛК-2 – у 2,4; 1,7 та 2,7 рази відповідно рідше.

100
90
80
70
60
50
40
30
20
10
0













Закладеність носа













Ринорея Зміни носового дихання













Звуження носових порожнин













Зміни кольору слизової














Набряклість слизової


Мал. 2. Динаміка клінічних проявів цілорічного АР під впливом ЛК-2
Водночас відмічено достовірне зменшення кількості еозинофілів в периферійній крові із носових раковин як при ЛК-1, так і при ЛК-2, хоча рівню практично здорових осіб досягнуто не було (мал. 3).


10
9
8
7
6
5
4
3
2
1
0
Норма ЛК-1 ЛК-2










До лікування Після лікування


Мал 3. Зміни еозинофілії крові із носових раковин під впливом лікування
Отже, дана методика сприяє відновленню структури і функції війчастого епітелію слизової носа, очищення від слизу і патологічних вкраплень, що є у ньому. Тим самим ми усуваємо рефлекторну імпульсацію, що веде до стабілізації роботи слизової, направлену на усунення пускового патологічного механізму.
Висновки. Таким чином, наявність поєднаної патології верхніх та нижніх дихальних шляхів вимагає вдосконалення технології відновлювального лікування на основі використання аерозолів кам’яної солі різної дисперсності з підвищенням сумарної концентрації діючого аерозолю, особливо частинок розміром 10–20 мкм. Окрім того, ГАТ зменшує побічні впливи фармакологічних препаратів, відновлює чутливість клітин-мішенів до ліків, а також запобігає ускладненням, що істотно підвищує якість життя даних пацієнтів.

Summary
TREATMENT OF ALLERGIC RHINITIS USING HALOAEROSOLTHERAPY
Polak N.I.
The presence of combined pathology of the upper and lower respiratory tract requires modifying the treatment technology based on the use of rock salt aerosols of different dispersion with an increase in the total concentration of active aerosol, especially particles 10-20 microns in size. In addition, haloaerosoltherapy reduces side effects of pharmacological agents, restores the sensitivity of target cells to drugs, and prevents complications, which greatly improves the quality of life of these patients.

МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ПІКФЛОУМЕТРІЇ У ДОРОСЛИХ ТА ДІТЕЙ ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ
Лукащук С.В., Турлик В.М., Копилець С.В.
ДУ «Науково-практичний медичний центр «Реабілітація» МОЗ України», м. Ужгород e-mail: rehab_uzh@ukr.net
Вступ. Бронхіальна астма (БА) – одна із найбільш важливих медико-соціальних проблем. Відомо, що для верифікації діагнозу, а також для оптимального контролю необхідно провести дослідження функції зовнішнього дихання, зокрема за допомогою спірометрії. Проте, можливості даного методу знижені за рахунок відносної дороговизни та затрудненого загального доступу. За останні роки широкого поширення набуло визначення стану бронхіальної прохідності за допомогою пікфлоуметрії – вимірювання пікової об'ємної швидкості видиху (ПОШвид л\хв), яка характеризує зусилля хворого при видиху та прохідність бронхів в цілому. Регулярне ведення щоденника регістрації ПОШвид у хворих на БА дозволяє лікарю підібрати найбільш ефективне лікування захворювання. Для якісного контролю вимірювання проводиться два і більше разів на день, а також, до та після прийому ліків. Щоб визначити більш детальну характеристику та зворотність компоненту бронхіальної обструкції, застосовують проби з бронхолітиками (холінолітиками та β2 адреностимуляторами).
Пікфлоуметрія, перш за все, це метод самоконтролю хворого в домашніх умовах, для оцінки змін бронхіальної прохідності під впливом базового лікування, а також на етапі первинної медичної допомоги. Зниження показників, досить часто, можна відмічати за декілька днів до появи симптомів, що дозволяє провести своєчасну корекцію та попередити загострення захворювання. Вона може стати легким в експлуатації та дешевим методом контролю бронхіальної астми у дорослих та дітей.
Мета. Вивчити можливість використання пікфлоуметрії, як доступного методу моніторингу ефективності відновлювального лікування у дорослих та дітей хворих на бронхіальну астму.
Матеріали і методи. Обстежено 44 хворих на середньоважку персистуючу бронхіальну астму, частково контрольовану, які проходили курс відновлювального лікування з використання галоаерозольтерапії. З них, віком від 6 до 10 років – 21 дитина, від 26 до 60 років -

23 пацієнтів. Пікфлоуметрію проводили в основному 2 рази на день, визначали ПОШвид (л\хв) за допомогою індивідуального портативного прибору. Результати співставлялись з клінічним перебігом та порівнювались із даними комп’ютерної спірометрії.
Результати. Під час проведення відновлювального лікування відмічалось достовірне збільшення показників ранкової та вечірньої ПОШвид, як у дорослих пацієнтів, так і у дітей. Встановлено, також, що пікова об’ємна швидкість видиху (ПОШ) корелює з клінічним перебігом, важкістю, фазою захворювання та показниками комп’ютерної спірометрії.
Крім того, вимірювання протягом доби дають можливість проводити індивідуальну корекцію бронхолітичної терапії з урахуванням особливостей циркадних ритмів бронхіальної прохідності у кожного конкретного хворого. Слід також відзначити, що за допомогою пікфлоуметрії проводився індивідуальний підбір бронхолітиків, паралельний контроль за даними комп’ютерної спірометрії підтвердив результати, отримані шляхом пікфлоуметрії.
В процесі відновлювального лікування з використанням галоаерозольтерапії у дітей відмічалось зростання ранкової ПОШвид з 170,9±6,75 л/хв до 199,2±8,45 л/хв (р<0,01), а вечірньої – з 188,8±7,54 л/хв до 214,5±8,80 л/хв (р<0,01) (рис.). В середньому показники збільшились на 14,8%.
л/хв

230
220
210
200
190
180
170
160

Ранок
Вечір






1 3 5 7 9 11 13 день


Рис. Динаміка ПОШвид у дітей з бронхіальною астмою
Покращення показників пікфлоуметрії супроводжувалось зменшенням основних клінічних симптомів та покращенням аускультативної картини, зокрема кашлю та сухих хрипів. Поряд з цим, за даними спірометрії, відмічалось достовірне зростання рівня ПОШвид та більшості інших показників.
У дорослих спостерігалась подібна ситуація, а рівні ПОШвид в середньому зросли на 18,1%, що можна пояснити більш вираженою обструкцією до лікування та патогенетично спрямованим курсом відновлювального лікування. Так, після реабілітації ранкова ПОШвид складала 697,2±18,5 л/хв проти 582,1±17,6 л/хв на початку лікування (р<0,001), а вечірня - 743,8±14,8 л/хв проти 637,5±16,9 л/хв (р<0,001). Достовірне збільшення показників, за даними пікфлоуметрії, підтверджувалось позитивною клінічною динамікою та достовірним збільшенням основних показників спірометрії.
Висновки. Таким чином, отримані результати дозволяють рекомендувати використання пікфлоуметрії для тривалого моніторингу стану бронхіальної прохідності у

дітей та дорослих, індивідуального підбору та корекції бронхолітичної терапії, проведення хронотерапії з метою забезпечення контролю над захворюванням, попередження загострень та підвищення якості життя хворого, а також для моніторингу лікування як базового медикаментозного, так і реабілітаційних комплексів. Простота у використанні, відносна дешевизна апарату, висока інформативність результатів, мобільність дають можливість широко використовувати пікфлоуметрію в поліклінічних і домашніх умовах сімейним лікарям та самими хворими, в т.ч. дітям.
Summary
POSSIBILITIES FOR USING PEACKFLOWMETRY IN ADULTS AND CHILDREN WITH BRONCHIAL ASTHMA
Lukashchuk S.V., Turlyk V.M., Kopylets S.V.
The obtained results allow recommending the use of peakflowmetry for the long-term monitoring of bronchial permeability in children and adults, individual approach and correction of broncholithic therapy, conducting chronotherapy to ensure the control of the disease, prevention of exacerbations and improving the quality of life of patients, and to monitor the treatment process including basic medical and rehabilitation complexes. Simplicity in use, relative low expensiveness of the device, high informative value of the results, mobility make it possible to widely use peackflowmetry in clinic and at home by family doctors and patients themselves, including children.

ОЦІНКА КЛІНІЧНОГО ЕФЕКТУ МІКРОКЛІМАТОТЕРАПІЇ ШЛЯХОМ
ЇЇ ПРОТОАГЕНТНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ ТА N-ВИМІРНОГО ДІАГНОСТИЧНО- АНАЛІТИЧНОГО СУПРОВОДУ
Торохтін О.М.
ДВНЗ «Ужгородський національний університет», медичний факультет e-mail: toralx@ukr.net
Вступ. Методика мікрокліматотерапії (природньої в умовах мікроклімата підземних порожнин, зокрема в умовах соляних шахт та аналогічних природних утворень та штучна [галотерапія] в умовах штучно відтворюваного модельованого мікрокліматичного середовища, яке реалізується спеціальним обладнанням, що генерує основні компоненти мікроклміматичного середовища) має свою тривалу історію. На сьогодні розроблеті методики її моделювання, котрі відтворюють мікрокліматичне середовище практично у будь-якому частково ізольованому приміщенні (об’ємі). Терапевтично-лікувальний та реабілітаційно- відновлювальний вплив зазначеного мікрокліматичного середовища скрупульозно досліджувався і нині не викликає сумніву і не потребує спеціального додаткового доведення. В числі об’єктів традиційного терапевтичного впливу мікрокліматотерапії є переважно патологія бронхолегеневої системи, зокрема обструктивні патологічні прояви різних захворювань. Обструктивна патологія бронхолегеневої системи – категорія патологічних станів, котрі для

чіткого встановлення діагнозу та добору оптимального лікування потребують різноманітних клініко-діагностичних та функціональних досліджень. Здійснювані лабораторно-функціональні дослідження представляють різновимірні показники, котрі перекривають значні емпіричниі (цифрові) діапазони, що створює певні проблеми при необхідності їх порівняння. Останнє слугувало приводом для розробки алгоритмів унішкалювання із можливістю відображати клінічні параметри, як   об’єкти “нечіткої” математики, у множині реальних величин із математично коректним співставленням різновимірних параметрів, надаючи їм “чітку” математичну метрику.
Крім того, при проведенні сучасних діагностичних заходів є необхідність симультанного контролю динаміки значної кількості клініко-функціональних параметрів з метою співставлення різнохарактерних циклічних процесів, що має місце в більшості випадків біологічних реакцій і відтворює складні ритмічні закономірності, що також ускладнює, як їх аналіз, так і адекватне терапевтичне реагування. Реалізація таких одномоментних вимірювань не є можливим без використання сучасної обчислювальної техніки та адекватного програмного забезпечення.
Аналізуючи мікрокліматотерапію, як чинник котрий являє собоє складну фізико-хімічну систему, домінантною складовою якого є високодисперсний аерозоль – кристалічні частинки хлориду натрію, – створюється необхідність створення локальних умов, котрі певними фізичними процесами здатні надавати відносну стабільності аерозольним часткам, запобігаючи седиментації (диспергованого компонента), бо саме проникнення цих високодиспергованих складових аерозолю в термінальні відділи дихального тракту (термінальні бронхи та бронхіоли) і викликає необхідний терапевтичний ефект.
Виходячи із викладеного – мікрокліматотерапія, як багатокомпонентний вплив (інтегральний чинник – терапевтичний агент) характеризується базисними елементами параметрами: хімічним складом частинок (принципово терапевтично важливих і супутніх ад’ювантних), дисперсністю, густиною (кільксть часток на одиницю об’єму), електричним зарядом на поверхні часток, температурою, вологістю, швидкість руху повітняних мас в середині середовища, сторонніми компонентами, джерелом регенерації диспергованих часток, факторами, що викликають дегенерацію аерозолю. Кожен із складових варіюється у певних межах і комбінаторно можливе створення широкого спектра варіантів у формуванні остаточної компоновки терапевтичного чинника (сумарного терапевтичного агента), особливості впливу котрого і визначають остаточний клінічний ефект.
Саме дезінтеграція (віртуальна) дозволяє виокремити усі складові, надавши їм певної “керованості”, – що можна розглядати, як один із варіантів “керованого” лікування, котрий у поєднанні із дозою впливу (експозицією), періодичністю (повторюваністю одного сеанса впливу) та курсовим навантаженням (власне сумарною кілкістю разових відвідувань мікрокліматичного середовища), а також повторенням курсів лікування в аспекті повторної мікрокліматотерапії визначає клінічний ефект.
Виходячи із викладеного прозоро формується мета дослідження.
Мета. Запропонувати варіант систематизації фізико-хімічних складових чинників мікрокліматичного середовища (протоагентів, котрим притаманні чіткі метричні

характеристики), котрі представляють об’єктивний опис мікрокліматичного середовища; запропонувати алгоритм дезінтеграції складних терапевтичних чинників (інтегральних агентів) до рівня протоагентів (на прості складові – протоагенти); узагальнити підхід та критерії такої дезінтеграції довільного терапевтичного агента задля адекватного представлення довільної терапевтичної інвазії метрично вимірними параметрами, придатними для подальших прикладних розрахунків.
Матеріали і методи. Використано загальноприйнятий опис мікрокліматичного середовища та методологію дезінтеграції загального явища на складові елементи характристики/прояви.
Результати. Розроблена спеціально орієнтована програма Medical-Topologic Objects Research Analyse (Medical-TORA), котра дозволяє провести виокремлення впливу кожного складового (протоагента) і вияснити роль протоагента у формуванні остаточного клінічного ефекту.
Зазначений програмний продукт дозволяє чітко здійснювати облік не тільки параметрів мікрокліматичного середовища, але і слугувати засобом його оптимізації (у розумінні дисперсності, дози, варіювання окремих терапевтичний протоагентів і бути засновником для встановлення принципових елементів “керованого” лікування.
Дезінтеграція складових (проточинників мікрокліматотерапії) є продуктивним допоміжним елментом у вивченні механізму дії та встановлення оптимальних варіацій складових (протоагентів) для досягнення оптимального клінічного результату впливу мікрокліматотерапії взагалі, як цілісного терапевтичного агента.
Висновки. Систематизація складових терапевтичних чинників (терапевтичних агентів), як інтегрального об’єднання їх складових (протоагентів), заснована на критеріальних диференційованих (емпірично вимірних) фізико-хімічних ознаках, котрі є основою віртуальної дезінтеграції терапевтичного агента (на елементарні складові – протоагенти).
Складання системи складових чиників (протоагентів) із виокремленням провідних, у рейтинговому сенсі, ознак – дозволяє метрично точно оцінювати терапеавтичний чинник (агент) поступово наближаючись до вичерпного його опису.
Протоагентний опис терапевтичного агента дозволяє чітко встановлювати роль окремих параметрів, надаючи їм певної “керованості” із залученням відповідного математичного апарату.
Використання програмного забезпечення, заснованого на дезінтеграційному описі патологічного стану (дезінтегарції патології до протосимптомів), та дезінтеграція досліджуваного терапевтичного чиника (сумарного – інтегрованого агента до його складових – протоагентів) дає можливість автоматизувати процес добору оптимальних чинників/складових, обираючи їх оптимальну дозу (силу впливу), спрямованість, періодичність, впливаючи на принципові патофізіологічні зрушення, відновлюючи максимально досяжну функціональну здатність конкретного організму.

Summary
MICROCLIMATOTHERAPY CLINICAL EFFECT EVALUATION BY ITS DISINTEGRATION INTO PROTOAGENTS AND N-DINESIONAL DIAGNOSTIC- ANALYTIC TUPLE
Torokhtin A.M.
Microclimatotherapy as a complex treatment method may be disintegrated into treatment protoagents, which are precisely depict any treatment agent, and, by the way, makes possible accurate empirical measuring – that is very important in formulating therapeutic task as mathematic problem. Virtual disintegration process is provided by Medical-Topologic Objects Research Analyse (Medical-TORA) help to achieve proper basic treatment acting components. Algorhythmisised program can automatically solve that kind of therapeutic problems. “Govern” treatment is a base organizing elements of future medical care, because makes possible wide use of computer systems in physicians practice optimizing the treatment clinical result.

ЦИТОМОРФОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА МОКРОТИНЯ ДІТЕЙ, ХВОРИХ БРОНХІАЛЬНОЮ АСТМОЮ, ЛІКОВАНИХ МЕТОДОМ СПЕЛЕОТЕРАПІЇ
Симулик В.Д., Золіна О.В., Білак В.М.
ДВНЗ «Ужгородський національний університет», медичний факультет e-mail: bilakvm@ukr.net
Вступ. Актуальність дослідження бронхіальної астми (БА) у дітей визначається широкою поширеністю захворювання, частою клінічною маніфестацією її у дитячому віці, важливим значенням імунологічних механізмів на даному віковому відрізку.
Існуючі підходи до аналізу проблеми здебільшого зосереджені на вивченні системних порушень імунітету, тоді як особливостям локального імунітету при БА у дітей дослідниками приділяється значно менше уваги. В той же час, патогенетично значимі події відбуваються переважно на топічному рівні і глибоко пов’язані із запальними процесами слизової оболонки дихальних шляхів із участю бронхоасоційованих лейкоцитарних елементів крові, клітин слизової оболонки.
Поряд з цим, значний арсенал лікарських препаратів та різноманітні нетрадиційні методи лікування БА у дітей направлені на ліквідацію локальної запальної реакції слизової оболонки бронхів, що робить логічним проведення досліджень цитологічної картини бронхіального секрету дітей, в процесі лікування методом спелеотерапії.
Матеріали і методи. Цитоморфологiчнi дослiдження мокротиння проводенi у 53 дiтей з БА, шляхом імерсiйної мiкроскопiї цитологічних препаратiв забарвлених по методиками Романовського - Гiмзе, Паппенгейма - Крюкова, Лейшмана, Цiль Нiльсена i Грама. Оцiнка результатiв цитологiчного дослiдження проводилася згiдно методики Gamarota (1974), а бактерiоскопiчного визначення мікрофлори - за методикою В.I. Световiдової (1973).
Результати дослiджень були обробленi методом варiацiйної статистики з вирахуванням середнiх величин показникiв, стандартної похибки та

середньоквадратичного вiдхилення згiдно методу К.В. Монцевичюте-Эрингене (1964). Достовiрнiсть розбiжностей середнiх величин (p) визначали з допомогою критерiя Стьюдента. Розбiжностi рахувалися достовiрними при p<0,05. Кореляцiйний аналiз було проведено згiдно методу М.Н. Лакiна (1989).
Спостереження проводилися в спелеостацiонарi дитячого вiддiлення Республiканської алергологiчної лiкарнi селища Солотвино Закарпатської областi, куди надходили хворi дiти з рiзних областей України та iнших країн.
Результати. Серед обстежуваних дітей з різними клінічними формами переважна більшість мала середньо важкий перебіг хвороби (92,6%) та поступили на лікування у стадії повної клінічної ремісії (72%), половина з яких відмічали вологий та сухий кашель з виділенням мокротиння, аускультативними проявами хвороби та порушеними показниками функції зовнішнього дихання.
До лікування у цитологiчній картині мокротиння дiтей, хворих БА кількісно переважали епiтелiальні клітини глибоких вiддiлiв дихальних шляхів – це клiтини одношарового багаторядного циліндричного війчастого епітелію (ОБЦВЕ) становили - 41,5±2,4 %, клітини альвеолярного епiтелiю (АЕ) - 18,9±2,2 %. Форменнi елементи кровi у мокротиннi в бiльшiй мiрi були представленi нейтрофiлами 68,2±1,6 %, еозiнофiли становили 14,7±1,5 % i лiмфоцити ─ 16,9±1,1 %.
Якiсний аналiз цитоморфологiчних показникiв мокротиння виявив, що при БА клiтини одношарового безвійчастого кубічного епітелію (ОБКЕ) та - одношарового багаторядного циліндричного війчастого епітелію (ОБЦВЕ) у 75 % випадкiв видiлялися з мокротинням у виглядi скупчень, що було у 2 рази частiше, нiж поодиноких клітин, що свідчило про більш iнтенсивну десквамацiю епiтелiю слизової оболонки дрібних бронхів. При цьому, клiтиннi конгломерати із скупчень ОБЦВЕ з нейтрофiлами, зустрiчалися у цитологічних препаратах 2/3 обстежуваних. Конгломерати поодиноких клiтин ОБКЕ з нейтрофiлами спостерiгалися у мокротиннi 43,7 % хворих, скупчення клiтин ОБКЕ з нейтрофiлами ─ у 73 %. Клiтиннi конгломерати поодиноких клiтин ОБКЕ з езинофiлами реєструвалися у 2,5 разiв частіше, ніж конгломерати скупчень ОБКЕ з еозинофiлами зустрiчалися.
Подiбна цитологiчна картина, на нашу думку, свiдчила про перевагу iнфекцiйного характеру запалення слизової оболонки нижнiх вiддiлiв дихальних шляхiв над алергiчним. У випадках вираженої десквамації епiтелiю (скупчення епiтелiальних клiтин) частота реєстрацiї алергiчного походження ураження слизової оболонки бронхiв була у 2-2,5 рази частiшою, нiж iнфекцiйного. У 10,4 % дiтей, хворих БА, до   проведення спелеотерапії в цитологiчних препаратах мокротиння спостерiгалися клiтини ОБЦВЕ i ОБКЕ в стадiї дегенерацiї (ДЕ), прояви метаплазiї епiтеліальних клітин (МЕ) реєструвалися у 25 % обстежуваних.
Бактерiоскопiчно у мокротиннi дiтей, хворих БА, до проведення спелеотерапії стафiлококи визначалися у 100 % обстежуваних, стрептококи ─ у 43,7 %, пневмококи ─ у 41,7 % та капсульні форми пневмококу ─ у 10 %.
Кореляцiйний аналiз мiж кiлькiсними показниками рiзних типiв епітеліальних клiтин i форменних елементiв кровi у мокротиннi до лiкування виявив деякi морфологiчнi закономірності.

Установлено від’ємний зв'язок мiж кiлькiстю ОБКЕ та АЕ, де показник r=– 0,392. Найбiльш тiсним вiдмiчався взаємозв’язок мiж кiлькістю ОБЦВЕ i ОБКЕ (r=– 0,426) та клітинами альвеолярного епітелію (АЕ) - (r=– 0,626). Iз приведених даних кореляцiйного аналiзу випливає наростання зворотньої залежностi мiж кiлькiстю епiтелiальних клiтин глибоких вiддiлiв респiраторного тракту i кiлькістю АЕ, що може свiдчити про пониження локальної клітинної резистентностi слизової оболонки. Проведена кореляцiя мiж кiлькiстю епiтелiальних клiтин та кiлькiстю нейтрофiлiв, еозiнофiлiв i лiмфоцитiв у мокротиннi хворих дiтей тiсної залежностi не виявила. Можливо, це пов’язано з тим, що дiапедез форменних елементiв кровi у просвiт дихальних шляхiв в меньшiй мiрi залежить вiд деструкцiї слизової оболонки, нiж iз цiлiсністю судинної стiнки. Кореляцiйний аналiз мiж клiтинами форменних елементiв кровi у мокротиннi дiтей з БА до лiкування носив зворотній характер між кількістю нейтрофiлiв кровi з еозинофiлами, лiмфоцитами. Коефiцiєнт кореляцiї складав r=– 0,773 i r=– 0,41 вiдповiдно.
В процесi проведення спелеотерапiї вiдмiчалося зниження загальної кiлькостi епiтелiальних клiтин слизової оболонки бронхів у препаратах мокротиння дiтей, хворих на БА. Так, пiсля лiкування, кiлькiсть клiтин ОБКЕ зменшилася в 1,5 разiв. Iз елементiв кровi зменшувалася в 1,7 разiв кiлькiсть еозинофiлiв (p<0,05), збiльшувалися кiлькiснi показники лiмфоцитiв (p<0,01). Як свiдчить проведена параметрична кореляцiя цитоморфологiчних показникiв мокротиння у дiтей пiсля спелеотерапії, мiж окремими параметрами виявилися тiснi зв’язки зворотнього характеру. Так, мiж ОБЦВЕ i ОБКЕ та АЕ – вiдповiдно r=– 0,619 та r=– 0,515. Обернено залежними реєструвалися показники нейтрофiлiв i еозинофiлiв - r=– 0,505.
При дослідженні динаміки якісних показникiв цитограм мокротиння пiсля лiкування у   77 % iз них установлено зменшення у 4,5 разiв поодиноких клiтин ОБКЕ та у 60 % дiтей в 2,5 разiв - показника частоти скупчень ОБКЕ, що свідчило про зниження iнтенсивностi процесiв десквамацiї епiтелiю слизової оболонки iз глибоких відділів бронхiв. Поряд з цим, пiсля курсу спелеотерапiї у мокротиннi 64 % дiтей зменшилася у 2,8 разiв частота виявлення конгломератiв скупчень ОБКЕ з нейтрофiлами, якi після лiкування спостерiгалася у 26 % обстежуваних, проти 73 % випадків до лiкування. Одночасно, показник частоти конгломератiв скупчень ОБКЕ з еозинофiлами у мокротиннi пiд впливом лiкування зменшився у 8,7 разiв у 88 % хворих i становив 4,8 %, проти 41,7 % до лiкування.
Таким чином, отриманi результати свiдчать, що в процесi проведення спелеотерапiї зменшується запальна реакцiя слизової оболонки бронхів переважно алергiчного характеру. Слiд вiдмiтити, що в процесi спелеотерапiї спостерiгалося зниження показника частоти виявлення у препаратах мокротиння скупчень клiтин МЕ бронхiв - у 60 % дiтей.
Пiд впливом асептичного мiкроклiмату солекопалень спостерiгалося зниження показникiв частоти виявлення переважно стрептококів - у 66 % випадків. Пiсля лiкування капсульнi форми пневмококу не виявлялися. Таким чином, мiкроклiмату сольової шахти властива бактерицидна та санацiйна дiя на слизову оболонку бронхiв дiтей, хворих на БА.
Висновки. Результати цитологiчного дослiдження мокротиння дiтей, хворих на БА, свiдчать, що в мiжприступному перiодi захворювання спостерiгалася інтенсивна десквамацiя епiтелiю iз глибоких вiддiлiв бронхіального дерева, завдяки запальнiй реакцiї,

iнфекцiйний характер якої переважав майже у 2 рази над алергiчним. Спелеотерапiя призводила до зменшення проявів десквамації епітелію різних відділів дихальних шляхів за рахунок санації та лiквiдацiї переважно цитологічних проявів алергічного запалення слизової оболонки бронхів.
Summary
CYTOMORPHOLOGICAL SPUTUM CHARACTERISTICS OF CHILDREN WITH ASTHMA TREATED BY SPELEOTHERAPY
Symulik V.D., Zolina O.V., Bilak V.M.
The article gives the results of sputum cytomorphologycal examination of 40 children with asthma in dynamics of speleotherapy treatment in Transcarpathian region’s Solotvino salt mines. Attention was paid to the genesis of mucous membranes inflammation, processes and degeneration of epithelial desquamation of various divisions of the bronchi. It was established that before the treatment cytomorphological landscape of the sputum reflected mainly infectious inflammation of the mucous membrane of lower bronchial departments, whereas in case of severe epithelial desquamation the origin of inflammation was mainly allergic. Under the influence of treatment liquidated mainly the phenomena of allergic inflammation of the mucous membrane, decreased the expression of epithelial desquamation through sanitation of the tracheobronchial tree.
РІВЕНЬ ОКСИДУ АЗОТУ У КОНДЕНСАТІ ВИДИХУВАНОГО ПОВІТРЯ У ДІТЕЙ З БРОНХІАЛЬНОЮ АСТМОЮ, ЛІКОВАНИХ ПОЄДНАНИМ МЕТОДОМ
СПЕЛЕО-ВАЛКІОН ТЕРАПІЇ
Білак В.М., Симулик В.Д.
ДВНЗ «Ужгородський національний університет», медичний факультет, кафедра дитячих хвороб із дитячими інфекціями, м.Ужгород;
e-mail: bilakvm@ukr.net
Вступ. Бронхіальна астма (БА) продовжує займати провідне місце в структурі хронічних неспецифічних захворювань бронхолегеневої системи у дітей. До одного з найбільш дієвих методів реабілітації дітей з легким перебігом БА відносять метод спелеотерапії, однак пошук методів підвищення ефективності лікування хворих з середньоважким та важким перебігом залишається актуальним. На сьогодні оксид азоту (NO) є одним із визнаних важливих маркерів запалення при БА. Разом з тим, його рівень може слугувати не тільки показником ступеню тяжкості алергічного запалення, але   в динаміці спостереження критерієм ефективності протизапального лікування, що і послужило метою нашого дослідження.
Мета. Метою дослідження є аналіз вмісту оксиду азоту в конденсаті видихуваного повітря у дітей з бронхіальною астмою під впливом поєднаної спелео – валкіон терапії.
Матеріали і методи. Обстежено 85 дітей 6 - 15 років, хворих бронхіальною астмою, з них 45 – з легким перебігом хвороби, 20 – середньоважким та 20 - з важким. В стані ремісії було 60 дітей, в загостренні - 25. Тривалість хвороби складала 5,9±0,9 років. Хлопчиків було 49, дівчаток - 36. Діти були розподілені на дві групи, з них контрольна (45

дітей) отримувала тільки спелеотерапію, а основна (40 хворих) – поєднану спелео – валкіон терапію. Дітям проведено комплексне клініко – лабораторне, біохімічне, імунологічне та функціональне обстеження. Вміст оксиду азоту в конденсаті видихуваного повітря (КВП) визначали за методикою О.Я. Склярова із співавт. (2003 р.). Поєднане лікування включало 21-22 сеансів спелеотерапії та 14 сеансів валкіон терапії (інгаляції оксиду азоту, синглетного кисню).
Результати досліджень оброблені з допомогою пакета статистичних програм „Exсel” з вираховуванням середніх величин показників (М), стандартної похибки (м). Вірогідність розбіжностей середніх величин (р) визначали за допомогою критерія Стьюдента.
Результати. Вивчення рівня оксиду азоту у конденсаті видихуваного повітря показало, що він суттєво змінюється в залежності від важкості хвороби (табл.). Спостерігається, що у дітей з легким персистуючим перебігом хвороби в стадії ремісії, рівень NO в КВП в 1,3 рази (р<0,05) більший, ніж у здорових дітей.
Таблиця - Рівень метаболітів NO (мкмоль/л) у КВП у дітей з різним перебігом БА

Період хвороби Перебіг БА
Контроль
важкий середньоважкий легкий
Ремісія 12,2±0,846 8,4±0,373 6,45±0,246 4,9±0,115
Загострення 12,8±0,911 11,7±0,686 10,3±0,46
У хворих з середньоважким перебігом без базисної терапії спостерігалось   достовірне зростання показника NO у КВП в 1,7 разів (р<0,001) порівняно з здоровими дітьми. При важкому перебігу хвороби рівень NO у КВП зростав ще більш виразно - в 2,5 разів (р<0,001) (див. табл.).
У дітей в стадії загострення алергічного процесу спостерігалось зростання NO у КВП в 1,6 – 1,4 разів в залежності від важкості процесу. Найбільша динаміка зростання оксиду азоту у видихуваному повітрі спостерігалась при легкому перебігу БА – на 3,9 мкмоль/л і в меншій мірі - у хворих з середньоважкою та важкою БА – на 3,3 і   0,8 мкмоль/л відповідно. Невеликий підйом показника оксиду азоту у видихуваному повітрі можна пояснити тим, що хворі приймали інгаляційні стероїди і короткими термінами ремісії у цих хворих.
Після лікування показники оксиду азоту у дітей основної групи з легким перебігом знижувались в 1,3 разів до 5,1±0,112 і практично не відрізнялись від рівня здорових дітей - 4,9±0,115 (р>0,05). У хворих середньоважкого перебігу показники NO у КВП достовірно знижувались в 1.6 разів (р<0,01). Виразне зниження показників NO у КВП (в 1,4 разів) відмічено також у хворих з важким перебігом БА (р<0,05). У хворих, які отримували тільки спелеотерапію, спостерігалась тільки тенденція до зниження NO у КВП.
Висновки. Результати досліджень свідчать, що поєднане застосування двох немедикаментозних методів реабілітації - спелеотерапії та валкіон терапії достовірно знижує в 1,3-1,6 (р<0,05<0,01) рівень метаболітів оксиду азоту в конденсаті видихуваного повітря в залежності від важкості перебігу хвороби.

Summary
THE LEVEL OF NITRIC OXIDE IN CONDENSATE OF EXHALED AIR IN CHILDREN WITH BRONCHIAL ASTHMA
Bilak V.M.
The level of nitric oxide (NO) in condensate of exhaled air (CEA) in children with bronchial asthma with various severity and different stages of disease was studied. 64 infants 6– 15 aged with bronchial asthma were examined. Maximal deviation of studied parameters was registered in cases of severe bronchial asthma. Significant increase in the level of nitric oxide in condensate of exhaled air in children with acute asthma period in comparison with remission was registered. After treatment, the index of nitric oxide in children of the main group (children, who received combined speleo – valkion therapy) with mild course decreased by 1.3 times to 5.1±0.112 and practically did not differ from the level of healthy children - 4.9±0.115 (p>0.05). In patients with moderate severe course of bronchial asthma, the rates of NO in the CEA significantly decreased by 1.6 times (p<0.01). Significant decrease in the index of NO in the CEA (1.4 times) was also noted in patients with severe prevalence of asthma (p<0.05). In patients, who received only speleotherapy, there was only a tendency for a decrease in NO in the CEA.

ЗАМІТКИ З ПРАКТИКИ ТА ІНФОРМАЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ

КОНТРОЛЬ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ: АНАЛІЗ ПРИЧИН ЗАГОСТРЕННЯ І ПОГІРШЕННЯ ПЕРЕБІГУ
Данко С.Й.1, Данко Л.Л.2
1ДЗ «Українська алергологічна лікарня МОЗ України», с. Солотвино;
2Солотвинська обласна алергологічна лікарня, с. Солотвино e-mail: dzual@ukr.net
Вступ. Захворювання бронхолегеневої системи відносяться до найбільш розповсюджених як в Україні, так і серед населення планети в цілому. Вагому частку серед них складає бронхіальна астма – одна з найважчих медико – соціальних проблем. Сучасні підходи до діагностики, лікування та реабілітації цього недугу дають можливість полегшити важкість перебігу хвороби, покращити функціональну активність пацієнтів, зберегти їх працездатність, однак досягти належного контролю вдається далеко не у всіх хворих.
Мета. Провести аналіз ефективності лікування хворих на бронхіальну астму з неповним контролем за допомогою небулайзерних інгаляцій та галоаерозольтерапії, а також визначити основні фактори ризику, які обтяжують перебіг основного захворювання.
Матеріали і методи. Дослідження проводилось на базі ДЗ «Українська алергологічна лікарня МОЗ України» та Солотвинської обласної алергологічної лікарні, основним методом лікування яких є галоаерозольтерапія. Обстежено 76 хворих на

персистуючу бронхіальну астму легкого і середньо-важкого перебігу, з них у 16 захворювання було частково контрольованим. Ступінь контролю захворювання оцінений згідно «Астма Контроль Тесту – Asthma Control Test» (АСТ). Давність захворювання у обстежених пацієнтів становила не менше 3-х років. Поєднання бронхіальної астми з хронічним обструктивним захворюванням легень спостерігалось у 28 % випадків, а зв'язок загострень з респіраторними вірусними інфекціями, який виявлявся у 14 % обстежених, значно погіршував перебіг основного захворювання.
В лікуванні хворих з частково контрольованим перебігом застосовували поєднання гало аерозольтерапії з небулайзерними інгаляціями з брохолітиками (вентоліном, беродуалом, небутамолом) та одним із глюкокортикоїдів (фліксотиду в дозі 2,0-4,0 мг або ж пульмікорту 200-600 мкг на добу) в залежності від стану хворого. Курс галоаерозольтерапії складав від 14 до 16 сеансів тривалістю 30-45 хв. кожен.
Результати. Серед обстежених хворих 21 % (16 пацієнтів) в якості базової терапії отримували тільки інгаляційні кортикостероїдні препарати, в 65 % обстежених (49 пацієнтів) базисна терапія була неадекватною щодо ступеню важкості бронхіальної астми. У пацієнтів з частково контрольованим перебігом бронхіальної астми величина АСТ складала 20-24 бали.
Після лікування всі 16 пацієнтів з частковим контролем переведені в повністю контрольовану бронхіальну астму (результат АСТ більше 25 балів).
Проведений аналіз показав, що одним із шляхів покращення контролю над перебігом захворювання є впровадження освітніх програм серед пацієнтів, що дає змогу зменшити або мінімізувати вплив факторів, які обтяжують перебіг бронхіальної астми. Важливим фактором протидії загостренню основного захворювання є також профілактика сезонної вірусної інфекції.
Висновки. Поєднане застосування галоаерозольтерапії та небулайзерної терапії у хворих з частково контрольованою та неконтрольованою бронхіальною астмою дозволяє досягти повного контролю захворювання протягом 14-16-денного курсу лікування.
Summary

BRONCHIAL ASTHMA CONTROL: ANALYSIS OF THE CAUSES OF ITS EXACERBATIONS AND AGGRAVATION OF DURATION
Danko S.J.1, Danko L.L.2
1Government establishment «Ukrainian allergologic hospital Health Ministry of Ukraine», Solotvino; 2Solotvino regional allergologic hospital, Solotvino
The use of haloaerosoltherapy allows achieving complete control of bronchial asthma due to correction of basic therapy and improvement of the drainage function of the bronchi. The combination of nebulizer therapy and haloaerosoltherapy promotes a considerable positive clinical effect in the treatment of partially controlled bronchial asthma.

ЭФФЕКТИВНОСТЬ КОМПЛЕКСНОГО ЛЕЧЕНИЯ АЛЛЕРГИЧЕСКОГО РИНИТА С ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ СПЕЛЕО- И ЛАЗЕРОТЕРАПИИ
Бакай И.Д.
ГУ «Украинская аллергологическая больница МЗ Украины», с. Солотвино, Закарпатье;
e-mail: igorbakaj@gmail.com

Вступление. Развитие научно-технического прогресса послужило внедрению новейших технологий дагностики и лечения в медицине. Одним из величайших достижений физики прошлого столетия являются лазеры.
Лазеры - это источники оптического излучения с высокой степенью когерентности и монохроматичности. Лазеры работают в непрерывном импульсном режиме в инфракрасном спектральном диапазоне, который изменяется от милливатт до десятков киловатт. Особенно, когда ученые определили лечебное влияние низкоинтенсивного облучения гелий-неоновых лазеров на человеческий организм, их начали использовать при различных заболеваниях. Это послужило развитию лазеротерапии и в пульмонологии.
Лазеротерапия - лечебное воздействие на организм с помощью светового излучения. Сущность лазеротерапии в нашем случае сводится к облучению акупунктурных зон непрерывным монохроматичным поляризованным красным светом с длиной волны 630- 670 нМ. Мы стояли у истоков этого метода лечения и начали применять лазеротерапию при заболеваниях бронхов, легких, а также ЛОР-патологии с 1983 года. Самым первым аппаратом для лазеротерапии был аппарат «ЯГОДА» (как мы называем, аппарат 1 поколения). Затем мы проводили лечение на аппарате 11 поколения – „ПОЛЯРОН”, более компактном и бесшумным. Теперь мы проводим процедуры на аппарате 1V поколения с программным обеспечением для точечной и сканирующей лазеротерапии.
Цель. Изучить эффективность комплексного лечения аллергического ринита в условиях спелеолечебницы с дополнительным назначением лазеротерапии.
Материалы и методы. За последние 3 года в нашей больнице методом лазеротерапии пролечено 899 больных аллергическим ринитом (из них 201 детей), что составляет 36 % от общего числа больных, пролеченных этим методом, и проведено 10 600 процедур (из них 1890 - у детей), что составляет 38 % от общего числа процедур.
Результаты. В соответствии с разработанной нами методикой, облучение зон при аллергических ринитах проводилось седативным методом, который заключается в следующем: у взрослых экспозиция на одной зоне длится от 1-й до 2-х минут, мощностью 20 мВт. У детей экспозиция длится от 30 сек. до 1 мин, мощностью 10 мВт.
Лечение проводилось на точках меридианов толстого кишечника, желудка, тройного обогревателя, желчного пузыря, печени, передне - и заднесрединного меридианов, внеканальных точках (ин-тан), а также эндоназально. За один сеанс мы облучали от 5 до 8 точек и курс лечения составлял от 10 до 15 процедур. Мы рекомендуем проводить 2 курса лечения в год, желательно под контролем ЛОР-специалиста и аллерголога.

Лазеротерапия имеет направленное противовоспалительное, антиаллергическое и противоотечное действие на слизистую. Клинически при лор-осмотре уменьшается отечность и гиперемия слизистой, уменьшается количество выделяемой слизи, улучшается обоняние. Лабораторно нормализуется количество палочко-ядерных лейкоцитов и их общее количество в крови. Эффективность лечения составляет 90 %.
Выводы. Проведенные исследования показали, что метод лазеротерапии является приемлемым и эффективным в лечении аллергического ринита, и, в нашем случае, значительно потенцирует эффект спелеотерапии, а также позволяет сократить употребление медикаментов, что важно для больных.
Summary
EFFECTIVENESS OF COMPLEX TREATMENT OF ALLERGIC RHINITIS USING SPELEO- AND LASER THERAPY
Dr. Bakai I.
Our investigations testified that laser therapy method is and acceptable and effective method in the treatment of allergic rhinitis, and, in our case, significantly potentiates the effect of speleotherapy, and reduces the use of medications, which is important for patients.
ФУНКЦИОНАЛЬНАЯ ЭЛЕКТРОПУНКТУРНАЯ ДИАГНОСТИКА НЕКОТОРЫХ ТОЧЕК ВЕГЕТАТИВНОЙ НЕРВНОЙ СИСТЕМЫ У ПАЦИЕНТОВ, СТРАДАЮЩИХ БРОНХИАЛЬНОЙ АСТМОЙ, ПРОЛЕЧЕННЫХ
СПЕЛЕОТЕРАПИЕЙ
Ципле И.Г.
ГУ «Украинская аллергологическая больница МЗ Украины», Солотвино, Закарпатье e-mail: i_tsyple@mail.ru
Вступление. Функциональная электропунктурная диагностика применяется для выявления различных патологий, в преклинических стадий болезней. Точки электропроводимости расположены вдоль вегетативной нервной системы и являются показательными при различных дисфункциях или патологии внутренних органов (Y. Nakatani). При различных патологических процессах электродермальные точки расширяются на поверхности кожи. При этом главным недостатком функциональной электропунктурной диагностики при использовании этих методов является невозможность устранения влияния таких факторов, как   потовыделение и неравномерное давление электрода на   точку акупунктуры. Для устранения этих недостатков прибегают к коррелированию различных кожных параметров при помощи аппаратов для компьютерной диагностики.
Один из факторов патогенеза бронхиальной астмы – это нарушение вегетативной нервной системы, а именно функциональное нарушение адренергического сегмента, связанное с блокадой β-адренорецепторов на фоне иммунопатологических нарушений в организме больного бронхиальной астмой. Спазм гладких мышц бронхов и гиперсекреция слизистой

бронхов связаны с активированием рефлексов блуждающего нерва (эффект защиты) (S.M. Vestraeten).
Цель. Определение значения точек с преимущественным симпатотоническим действием (VB20 VC17) и ваготоническим (V10 VG14) у больных бронхиальной астмой, пролеченных методом спелеотерапии и иглоукалыванием.
Материалы и методы. Функциональная электропунктурная диагностика проводилась 30 пациентам в возрасте от 20 до 55 лет (из них 10 мужчин и 20 женщин), болеющих бронхиальной астмой со среднетяжелымим персистирующим течением в фазе нестойкой ремиссии. Спирометрия (аппарат Spirosift-3000) проводилась до и после лечения. Больным проведено 18-20 сеансов спелеотерапии.
Метод функциональной электропунктурной диагностики: Секторальная диагностика правая/левая рука проводилась при помощи аппарата MIT 1D, метод Накатани, для определения точек симпатотонической направленности (VB20 VC17) и ваготонической направленности (V10 VG14).
 Секторальная диагностика правая/левая рука варьирует между 88-85 условных единиц электропроводимости.
 Контрольная группа – 25 обследуемых (здоровые). Электропунктурная функциональная диагностика точек с преимущественной вегетотонической направленностью (рис. 1).
100
90
80
70
60
50
40
30
20
10
0

Секторальная энергия

Точка VB 20 Точка V 10 Точка VG 14 Точка VC 17

Рис. 1. Электропунктурная функциональная диагностика точек с преимущественной вегетотонической направленностью практичнески здоровых лиц (контрольная группа)
Результаты. Под влиянием проведенного лечения получены следующие результаты:
 Комбинированное лечение методом спелеотерапии способствовало повышению PEF (peax expiratory flow) на 17 % (по результатам спирографии).
 У половины больных доза гормональных ингаляторных препаратов уменьшилась на 35%.
 Клинически отмечено значительное улучшение общего состояния больных.

 Комбинированное лечение методом спелеотерапии способствовало повышению секторальной энергетики и точек вегетотонической направленности, особенно симпатотонической точки VC17.
 Точку VC17 предложено назвать «точка астмы». У больных с бронхиальной астмой отмечено функциональное снижение энергетики в точке VC17, расположенной на передне-срединном меридиане до лечения, после лечения функциональная энергетика увеличилась до 21,39 у.е. электропроводимости.
Результаты функциональной электропунктурной диагностики точек с преимущественным вегетотоническим действием до и после лечения методом спелеотерапии в сочетании с иглорефлексотерапией представлены на рис. 2.
100
90
80
70
60
50
40
30
20
10
0

Секторальная энергия

Точка VB 20 Точка V 10 Точка VG 14 Точка VC 17

Начало лечения Конец лечения


Рис. 2 - Результаты функциональной электропунктурной диагностики точек с преимущественным вегетотоническим действием до и после лечения методом спелеотерапии в сочетании с иглорефлексотерапией
Выводы. Акупунктурные точки вегетотонической направленности могут быть использованы в функциональной диагностике различных патологий, а именно болезней дыхательной системи в преклинической стадии, когда симптомы неясные и не определяются. Функциональная диагностика точек вегетотонической направленности могут быть использованы для определения эффективности медикаментозного лечения, спелеотерапии, профилактической медицины.
Summary
FUNCTIONAL ELECTROPUNCTURE DIAGNOSTICS OF SOME POINTS
OF THE VEGETATIVE NERVOUS SYSTEM IN BRONCHIAL ASTHMA PATIENTS TREATED BY SPELEOTHERAPY
Ciple I.G.
The use of functional electropuncture diagnostics in some vegetotonic points when examining 30 patients suffering from bronchial asthma with moderate persistent duration, is presented. Prior to

treatment, overall sectoral energy and energy values in the points of the sympathotonic orientation (VB 20 VC17) was decreased in these patients. Under the influence of speleotherapy the tendency to normalization of the energy in the sympatotonic oriented points has been noted. The level of functional energy at the points of vagotonic orientation before treatment was reduced. Only a slight increase in the energy levels at points V10 and VG14 was noted after the course of speleotherapy, which indicated to a persistent duration of the disease.

СПЕЛЕОТЕРАПІЯ В СОЛЯНИХ КОПАЛЬНЯХ – ОСНОВА ТЕХНОЛОГІІ ГАЛОТЕРАПІЇ ТА ГАЛООЗДОРОВЛЕННЯ
Горбенко В.П.1 Горбенко П.П.2, Горбенко К.П.2
1Тячівська ЦРЛ, 2Національний Інститут Здоров’я, Санкт-Петербург e-mail: vlad.gorbenko@gmail.com
Галотерапія і галооздоровлення сьогодні завоювали весь світ і важко собі уявити сучасний клуб здоров’я, санаторій, клініку, рекреаційно-оздоровчий комплекс, фітнес, СПА, або велнес центр без Галокамери або Галорума.
Основою галотерапії є спелеотерапія в соляних копальнях Солотвино, Україна   (М.Д. Торохтин, П.П. Горбенко, Ю.М. Сімйонка, І.С. Лемко). Перша експериментальна лікарня була відкрита в Солотвино в 1968 році. Якісний стрибок і значний науковий та технологічний розвиток спелеотерапія отримала у 1976 році після відкриття Республіканської (Української) алергологічної лікарні і підземного відділення на 240 ліжок на базі шахти № 9 Солотвинської солекопальні.
Фундаментальні роботи з клінічного обґрунтування методу використання мікроклімату Солотвинських солекопалень для лікування хворих на бронхіальну астму (П.П. Горбенко) та інші захворювання, в тому числі пацієнтів, які перенесли глибокі та великої площі опіки шкіри та опіки дихальних шляхів (В.П. Горбенко, Ю.М. Сімйонка), присвячені удосконаленню методу етапно - комплексної спелеотерапії (І.С. Лемко та інші), вивченню основних параметрів мікроклімату та його регенерації (Ю.М. Сімйонка), та іншим питанням організації лікувального процесу в унікальній лікарні, дозволили створити високоефективну технологію спелеотерапії, що, в свою чергу, дозволило досягнути високого терапевтичного ефекту. Далі виникло питання тиражування   технології, для чого були створені спелеотерапевтичні стаціонари в Пермській області (Росія), Вірменії, Нахічевані (Азербайджан) та Киргизії.
Безсумнівна ексклюзивність, висока вартість процедур, необхідність переїзду в інші кліматичні зони обмежували широке використання методу. З метою більш широкого використання лікувальних властивостей мікроклімату соляних шахт для оздоровлення, профілактики і лікування, нами був розпочатий пошук і створення приміщень зі штучним лікувальним мікрокліматом.
Вперше в Росії поняття «Галокамера» - соляна камера (кімната), її технічні рішення та медична технологія використання керованого лікувального мікроклімату –

«Галотерапія» були введені в обіг у 1984 році (Авторское свидетельство № 1225569 от 13.11.1984 р.). В основу галотерапії була покладена технологія спелеотерапії, а штучний керований лікувальний мікроклімат створювався за вимогами Міністерства охорони здоров’я СРСР подібно до її природного аналогу - мікроклімату підземного стаціонару Республіканської алергологічної лікарні МОЗ України в солекопальнях Солотвино.
Перша експериментальна Галокамера була створена у 1985 році в Ленінграді у Всесоюзному науково - дослідному інституті пульмонології МОЗ СРСР заступником директора інституту з наукової роботи, директором Медико-інженерного центру
«Аерозоль» П.П. Горбенко.
У 1989 році після багаторічних наукових досліджень, клінічних випробувань, відпрацювання методики і удосконалення технічних засобів, Міністерство охорони здоров’я   СРСР   затвердило   до   широкого   використання   розроблену   професором П.П. Горбенко технологію галотерапії та пристрій для її реалізації – Галокамеру - методичними рекомендаціями: П.П. Горбенко и др. «Галотерапия в профилактике и лечении заболеваний органов дыхания». Ленинград, 1989. – 16 c.».
Сьогодні галотерапія і галооздоровлення є базисними натуротерапевтичними і оздоровчими технологіями, за допомогою яких оздоровлюються, проводять первинну і вторинну профілактику захворювань, лікуються і реабілітуються десятки тисяч людей в усьому світі.
Summary
SPELEOTHERAPY IN SALT MINES - THE BASIS FOR HALOTHERAPY AND HALO- HEALTH-IMPROVEMENT TECHNOLOGY
Gorbenko V.P.1, Gorbenko P.P.2, Gorbenko K.P.2
The basis for halotherapy is speleotherapy in salt mines of Solotvyno, Ukraine (M.D. Torokhtin,
P.P. Gorbenko, Yu.M. Simionka, I.S. Lemko). In order to widen the use of therapeutic properties of the microclimate of salt mines for health, prevention and treatment, scientific researches were conducted to create artificial curative microclimate. For the first time in Russia, the concept of Galocamera - a salt chamber (room), its technical solutions and medical technology for the use were developed in 1984 according to the requirements of the Ministry of Health of the USSR, similar to its natural analogue - the microclimate of the underground department of the Republican Allergological Hospital in Solotvyno salt mines. The first experimental Galocamera was created in 1985 in Leningrad at the All- Union Research Institute of Pulmonology by a deputy director of the Institute for Scientific Work, director of the Medical-Engineering Center "Aerosol", professor P.P. Gorbenko. In 1989, after many years of scientific research, clinical trials, the Ministry of Health of the USSR approved the wide use of the developed technology of halotherapy and a device for its creation. Today, halotherapy and halo- health-improvement belong to the basic natural therapeutic and health-improving technologies.

ВОЗМОЖНОСТИ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ МЕТОДОВ РЕФЛЕКСОТЕРАПИИ
В КОМПЛЕКСНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ БОЛЬНЫХ С БРОНХИАЛЬНОЙ АСТМОЙ И ХОЗЛ
Бакай И.Д.
ГУ «Украинская аллергологическая больница», Солотвино, Закарпатье, Украина
e-mail: igorbakaj@gmail.com

Спелеотерапия является основным методом немедикаментозного лечения в Украинской аллергологической больнице, но, наряду с этим, мы применяем и другие немедикаментозные методы лечения и реабилитации больных с бронхолегочными заболеваниями и сопутствующей патологией.
Один из основных применяемых методов является рефлексотерапия, с помощью которой осуществляется воздействие на биологически активные зоны (БАЗ) тела. Способы воздействия условно разделены на следующие категории:
Рефлексотерапия включает: иглоукалывание (проводится металлическими иглами (золото, серебро, нихром) диаметром 0,25 – 0,35 мм, длиной 1 – 12 см., количеством от 4   до 10 и более штук); микроиглотерапия (проводится супертонкими иглами диаметром до 0,1 мм; иглы закрепляются с помощью пластыря на БАЗ от нескольких часов до нескольких дней); аурикулорефлексотерапия (иглоукалывание ушной раковины, проводится специальными иглами – кнопками от нескольких часов до нескольких дней); СУ-ДЖОК (корейский метод иглотерапии кистей и стоп); акупрессура (точечный массаж БАЗ пальцами или специальными массажерами); металлотерапия (проводится металлическими пластинами, которые крепятся с помощью лейкопластыря на БАЗ тела); цубо-терапия (японский метод, суть которого заключается в приклеивании металлических шариков диаметром до 2 мм на БАЗ тела); рефлекторно-сегментарный массаж (проводится воздействие с помощью валиков вдоль энергнтических каналов); мэй-хуа-чжень (укол
«цветком сливы»; специальным многоигольчатым молоточком обрабатывается выбранная зона до появления гиперемии или капелек крови); полисегментарная рефлексотерапия (метод накладывания многоигольчатых пластин типа Ляпко на выбранные БАЗ, экспозиция - до 1 часа); капилляротерапия (выпускание капелек крови из   дистальных точек энергетических каналов).
Электропунктура - проводится с помощью аппаратов электропунктуры без чрезкожного вмешательства.
Лазеротерапия (воздействие на БАЗ с помощью инфракрасного излучения). На данном этапе проводится лечение на аппаратах с компьютерным обеспечением.
За 35 лет проведено около 100 тыс. сеансов лазеротерапии.
Магнитотерапия (лечение проводится с помощью аппарата для магнитотерапии). Вакуумтерапия: вакуум-массаж (проводится с помощью аппарата для вакуум-
терапии); «соляная банка», «кровяная банка» (специальная техника, которая проводится с помощью вакуумной банки).

Вакуум-терапию применяем с 1985 года. За год проводится около 1000 манипуляций, отличается хорошим рассасывающим эффектом.
Воздействие теплом: цзю-терапия (прогревание БАЗ полынными сигарами); мокса- терапия (лечебное прогревание полынными конусами).
Мануальная терапия (манипуляции на позвоночнике или суcтавах с помощью специальной техники рук).
Примерно у 70 % пациентов выявляется патология позвоночника (остеохондроз, дископатии, сколиоз). После проведения мануальной терапии в 85 % случаев улучшается функция позвоночника, что благоприятно влияет на лечение бронхо-легочной патологии.
Риодораку-диагностика (проводится по методу Накатани: с 24 репрезентативных точек с помощью прибора снимаются показания электрокожного сопротивления и выявляются пораженные энергетические каналы. Затем, воздействуя на эти каналы методом, скажем, иглотерапии, проводится баланс энергии).
Ароматерапия. Зародился много тысячелетий назад в Египте и других странах. Суть метода заключается в влиянии аромакомпонентов на определенные структуры мозга через обонятельные рецепторы. Проводится у пациентов с хорошей переносимостью запахов, в основном релаксирующего направления (хвоя) или иммунокоррегирующего направления (цитрусовые, сандал, жасмин).
Наш опыт показывает, что комбинация различных немедикаментозных методов в большинстве случаев позволяет потенцировать эффект спелеотерапии и достичь стабилизации состояния пациента в более короткие сроки лечения, что подтверждается динамикой клинических, лабораторных и функционально-диагностических показателей.
Summary
POSSIBILITIES FOR REFLEXOTHERAPY METHODS USE IN THE COMPLEX REHABILITATION OF PATIENTS WITH CHRONIC NON-SPECIFIC PULMONARY DISEASE
Bakai I.D.
GE «Ukrainian allergologic hospital Health Ministry of Ukraine», Solotvino, Transcarpathia Additionally to the basic method - speleotherapy in conditions of salt caves - we already
for 35 years apply various non-medicamental methods of prevention, treatment and rehabilitation of patients with pulmonary diseases. A short overview about different modifications of reflexotherapy (acupuncture) is given.

Наукове видання



Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю

Спелеотерапія та її штучні аналоги в Україні: становлення та перспективи,

присвяченої 50-річчю спелеотерапії в Україні


Статті подано в авторській редакції


Підписано до друку 17.05.2018 р. Гарнітура Times New Roman.
Ум. друк. аркушів 4,8 Формат 60х84/16. Тираж 200 прим.

Віддруковано ФОП Наумченко Н.В. м.Ужгород, вул. Великокам’яна, 31 Свідоцтво Зт № 29 від 24.02.2006 р.




М34 Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю: Спелеотерапія та її штучні аналоги в Україні: становлення та перспективи, присвяченої 50-річчю спелеотерапії в Україні [Текст]. – Ужгород : ФОП Наумченко Н.В., 2018. – 84 с.
Збірник матеріалів науково-практичної конференції з міжнародною участю
«Спелеотерапія та її штучні аналоги в Україні: становлення та перспективи», присвяченої 50-річчю спелеотерапії в Україні, охоплює широке коло питань, що стосуються історії розвитку унікальних методів лікування - спелеотерапії та галоаерозольтерапії, дослідження механізмів лікувального впливу цих методів та їх ефективність при різних патологічних станах. В збірнику опуліковані також результати практичного досвіду лікарів в лікуванні дорослих і дітей, інформації про зарубіжний досвід та спелеотерапевтичні клініки європейських країн, застосування спелео- та галоаерозольтерапії при інших захворюваннях і патологічних станах. В загальному підведений підсумок 50-річного ефективного застосування спелео- та галоаерозольтерапії,     які     сьогодні     впевнено     зайняли     своє     місце     в   системі
бронхолегеневої реабілітації, оздоровлення та первинної профілактики захворювань.

УДК: 615.835.56.001.2
ББК 65.58-66, 53.54

Контакти

  • 88000, Україна
    м. Ужгород,
    вул. Великокам'яна, 10

  • +38 0312 637462

  • isl@rehab.uzhgorod.ua